Емоційний вступ: Це — екстрений владний хід, спрямований не закрити питання боргів, а не допустити в зимовий період зупинку критичних державних підприємств і соціальний вибух у шахтарських містах.
Що саме хочуть змінити і навіщо: пропонують доповнити Податковий кодекс пунктом, який тимчасово (під час воєнного стану і протягом 6 місяців після його припинення) забороняє контролюючим органам застосовувати заходи примусового погашення податкового боргу (передбачені статтями 59–60, 87–101 ПКУ) по п’яти держпідприємствах — чотири вугільні/уранодобувні та одне мережеве. Одночасно зупиняється перебіг строків давності по цих боргах. Мета офіційно — не допустити блокування рахунків, зберегти виплати зарплат, забезпечити постачання вугілля і електроенергії, уникнути техногенних і екологічних ризиків.
Практично це означає: борги не списуються — їх лише тимчасово не стягуватимуть примусово; блокування рахунків і інкасо має припинитися негайно, але обліковий борг залишається і, вірогідно, після спливу мораторію знову підлягатиме стягненню. За даними фінансово-економічних розрахунків, сукупний податковий борг цих підприємств — приблизно 3,5 млрд грн (з них ~2,9 млрд грн для державного бюджету, ~0,6 млрд грн для місцевих бюджетів), плюс близько 0,52 млрд грн заборгованості з ЄСВ; щорічний ефект від зарплатних відрахувань оцінюється приблизно в 1 млрд грн.
- Вигоди: збереження роботи ~10 тис. працівників (і опосередковано — десятків/сотень тисяч родин), зменшення ризику аварійної зупинки шахт і екологічних катастроф, збереження постачання вугілля й електроенергії у критичний сезон, збереження частини податкової бази в довгостроковій перспективі.
- Негативи / витрати: тимчасове відтермінування надходжень до держ- і місцевих бюджетів (~3,5 млрд грн), накопичення заборгованості (може рости пеня), тиск на фонди соцстрахування через несплачені ЄСВ, ризик фіскального навантаження після завершення мораторію.
- Наслідки для МСП: постачальники та підрядники державних підприємств (понад 500 контрагентів) можуть отримати короткострокове полегшення, але загалом малий бізнес не отримує прямих податкових пільг — ризик нерівних умов конкуренції (держпідприємства «під щитом», приватні оператори ні).
- Наслідки для великого бізнесу: приватні вугільні компанії можуть опинитися в гіршій позиції щодо конкуренції і виконання держзамовлень; водночас держава віддає пріоритет стабільності держсектору.
- Ризики корупції та зловживань: адресна тимчасова зупинка стягнення для конкретного переліку підприємств — сильний стимул для непрозорої практики: приховування неефективного менеджменту, використання мораторію для накопичення боргу без плану реструктуризації, адмінресурс при визначенні «пріоритетних» суб’єктів у майбутньому.
- Кого торкнеться: працівників держпідприємств та їхні родини, постачальників, місцеві громади (втрата надходжень), енергетична інфраструктура та споживачі у холодний сезон; а також податкова служба і бюджети, які тимчасово втрачають можливість стягувати заборгованість.
- Коли й як спрацює: закон набуває чинності з дня опублікування; дія мораторію — під час воєнного стану і 6 місяців після його припинення; по завершенні цього періоду звичні механізми стягнення можуть відновитися, що створює пік ризику одного разу після скасування режиму.
Висновок: загалом крок логічний як тимчасовий захід для забезпечення енергетичної та соціальної стабільності в критичних умовах воєнного стану — але він має суттєві фіскальні і правові ризики. Це «лікарство» може врятувати зиму і робочі місця, але якщо не супроводжуватиметься чітким планом реструктуризації боргів, прозорого аудиту використання коштів і контролю — перетвориться на довготривалу фіскальну проблему й причину корупційних зловживань.
Що робити вже зараз (практичні поради):
Для працівників і громад: тримайтеся готовими — зарплати йдуть передусім, але перевіряйте розрахунки, зберігайте документи щодо виплат, звертайтеся до профспілок і місцевої влади за гарантіями. Для контрагентів/МСП: фіксуйте виконані роботи й відвантаження письмово, вимагайте авансів або банківських гарантій, реєструйте вимоги в офіційних актах; не сподівайтеся тільки на державні розрахунки. Для великих приватних гравців: лобіюйте рівні умови, домовляйтеся про компенсаційні механізми. Для держави та контролюючих органів: вимагайте публічного плану реструктуризації боргів, прозорий аудит використання коштів підприємствами та обов’язкові умови для доступу до мораторію (наприклад, збереження фонду зарплат, план модернізації, заборона на виведення активів).
Загалом — корисний, але неповний інструмент: потрібні додаткові гарантії прозорості та план повернення боргів, інакше держава ризикує втратити більше, ніж збереже.