Це про те, щоб роки праці працівника не зникали через шахрайство або банкрутство роботодавця.
Держава пропонує прямо записати в закон: якщо роботодавець нарахував, але не сплатив єдиний соціальний внесок (ЄСВ), періоди роботи працівника все одно зараховуються до страхового стажу — за умови підтвердження трудових відносин. Підстава — відомості Реєстру застрахованих осіб; відповідальність за борг лежить виключно на роботодавці. Окремо — зобов'язати Пенсійний фонд в пріоритетному порядку вживати заходів примусового стягнення заборгованості, якщо через неї порушуються права працівників.
Чому так? Ініціатива хоче ліквідувати правову прогалину і забезпечити соціальну справедливість: людина, яка працювала і отримувала заробітну плату, не повинна втрачати роки стажу через недобросовісність або неплатоспроможність роботодавця. Це відповідає позиції Верховного Суду і прагне зменшити судові спори між працівниками та ПФУ.
Практичні наслідки: працівники отримують простіший механізм зарахування стажу; роботодавці — додатковий фіскальний і правовий ризик; Пенсійний фонд — збільшене навантаження на примусове стягнення; бюджет — потенційні непрямі витрати, якщо значна частина боржників виявиться неплатоспроможною, або доведеться компенсувати різницю при призначенні пенсій.
- Вигоди: відновлення справедливості для працівників — швидше та простіше зарахування стажу; зменшення судових спорів; стимул для добросовісних працівників зберігати документи і звертатися до ПФУ.
- Ризики: моральний ризик і стимул для ухилення: частина роботодавців може використовувати ситуацію, знаючи, що стаж зарахують навіть без сплати; значне навантаження на ПФУ з примусового стягнення (витрати на виконавчі дії, суди, арешти майна); ризик селективного або корупційного застосування примусових заходів; у випадках банкрутства роботодавця — формальна відповідальність «виключно на роботодавці» може виявитися нереалізованою і створити прихований тягар для системи.
- Втрати/неприємні наслідки: для МСП — ризик ліквідації бізнесу через додаткові вимоги і стягнення, погіршення ліквідності; для великого бізнесу — підвищені репутаційні та фінансові ризики, але кращі можливості для юридичного захисту; для держави — можливе зростання витрат у довгостроковій перспективі, якщо зросте кількість зарахованих періодів без реального надходження внесків.
Висновок. Загалом законопроєкт — правильний з точки зору захисту прав працівників: соціальна справедливість тут важлива. Проте норма істотно перекладає ризики на систему виконання (ПФУ) і може створити фінансовий та адміністративний тиск на малий бізнес. Тому механізми стягнення, захисту від шахрайства та правила для випадків банкрутства мають бути чітко прописані в супровідних нормах.
Що робити вже зараз (поради простими словами): працівникам — зберігати трудові договори, накази, платіжні відомості та виписки; регулярно перевіряти записи в Реєстрі застрахованих осіб і при невідповідностях звертатися до ПФУ з вимогою про зарахування періодів; фіксувати усі звернення. МСП — провести внутрішній аудит по ЄСВ, виправити заборгованості, підготувати план ліквідності на випадок вимог ПФУ; вести прозору звітність. Великому бізнесу — посилити контроль payroll, взаємодію з ПФУ та юридичний супровід при аудитах. Парламенту та ПФУ раджу прописати процедури пріоритетного стягнення, механізми роботи з банкрутствами та прозорі публічні реєстри боржників, щоб знизити корупційні ризики.