Емоційно: Закон із гарною метою — захистити національну ідентичність під час гібридної агресії — але ризикує перетворитися на інструмент цензури й політичного тиску, якщо його формулювання залишаться такими, як у проєкті.
Що хочуть змінити і навіщо. Пропонують доповнити статтю 161 Кримінального кодексу поняттям «прояви українофобії» та дати цьому терміну визначення: публічне заперечення права української нації на самовизначення, заклики заперечувати суб’єктність держави, виправдання підкорення чи асиміляції українців, приниження етнокультурних ознак, дискредитація мови й культури. Мета — посилити відповідальність за інформаційні та психологічні атаки, підвищити інформаційну стійкість держави і закріпити кримінальну відповідальність за окремі форми ворожої риторики.
Як це запрацює на практиці. Закон набирає чинності наступного дня після публікації, отже формальні підстави для кримінальних проваджень з’являться швидко. Але для реального застосування потрібно керівництво прокуратури, практика судів і методичні вказівки поліції — до остаточного напрацювання яких буде невизначеність і підвищена кількість скарг/справ. У кримінальне поле перемістяться випадки мовного приниження, критики історичних чи політичних позицій, художні тексти й публічна риторика — залежно від того, як тлумачитимуть «публічне заперечення» і «мета підриву ідентичності».
- Вигоди: посилення інструментів протидії інформаційної агресії; можливість притягнути до відповідальності осіб та медіа, що навмисно підривають національну єдність; маркетингове та репутаційне заспокоєння для частини суспільства.
- Ризики: дуже широка і нечітка дефініція — ризик криміналізації критики, наукових дискусій, мистецьких висловлювань; високий рівень дискреції у правоохоронців і прокурорів — ризик політизованого переслідування; спрацює «охолоджувальний» ефект на свободу слова та журналістику.
- Втрати для громадян: зростання самоцензури, витрати на правовий захист, потенційні кримінальні справи за різкі публічні висловлювання.
- Наслідки для МСП: додаткові репутаційні ризики для підприємств у медіа-комунікаціях, витрати на навчання персоналу і юрперевірки рекламних матеріалів; рідко — пряма кримінальна відповідальність окремих працівників.
- Наслідки для великого бізнесу: посилені ризики у PR і спонсорській діяльності, можливі вимоги до модерації контенту на платформах, зростання комплаєнс-витрат; у разі політичної заангажованості — ризик штрафів або судових позовів.
- Ризики корупції та зловживань: велика дискреція сприяє вибірковому правозастосуванню, можливі домовленості «по-кільцю» (припинення справ за хабарі), тиск на незалежні ЗМІ.
- Прямі й непрямі витрати: суди й прокуратура витратять ресурси на нові справи; бізнес і НГО витратять на юридичні консультації й навчання; можливі репутаційні втрати та зниження інвестиційної привабливості у чутливих сегментах.
Кому це торкнеться найбільше: медіа, блогери, художники й письменники, науковці та освітяни, громадські активісти, політична опозиція, рекламні агенції і PR-служби компаній, а також органи досудового розслідування та суди.
Висновок. Ідея захищати державну ідентичність у час війни зрозуміла і має сенс. Але в нинішній редакції ризики для свободи слова, мистецької творчості та правової визначеності переважають потенційні вигоди. Тому закон у такому вигляді — потенційно небезпечний: користь можливого посилення захисту ідентичності перекривається ймовірністю зловживань та надмірної криміналізації.
Що робити вже зараз (практичні кроки). Громадянам: уникати категоричних формулювань у публічних дописах, зберігати контекст і чернетки, при потребі — проконсультуватися з юристом. Медіа та митцям: провести юридичний аудит контенту, впровадити внутрішні редакційні стандарти і політику зберігання доказів наміру й контексту. Бізнесу: оновити стандарти комунікацій і навчити PR-служби; великому бізнесу — посилити комплаєнс. Громадським організаціям і науковцям: готувати альтернативні чіткі дефініції і пропозиції змін під час роботи комітету, запросити роз’яснення від Омбудсмана та Ради з питань свободи слова. Юридично — вимагати конкретизації складу злочину: наявність умислу, прямого заклику до насильства або встановлення переваг, критерії шкоди та винятки для академічної, журналістської та художньої діяльності.