Коротко і чесно: держава хоче зробити суддів відповідальнішими за рішення, які Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав такими, що порушують Конвенцію, — аж до дисципліни, переатестації і фінансового регресу за виплачені Україні компенсації.
Що саме пропонують і навіщо: у ключовому — дві новації. По-перше, рішення ЄСПЛ, яке встановило порушення у справі, де рішення ухвалив український суддя (включно з рішенням про залишення вердикту нижчої інстанції в силі), стає формальною підставою для кваліфікаційного оцінювання та дисциплінарного провадження проти цього судді; деякі формулювання навіть називають таке рішення «істотним дисциплінарним проступком» або «грубим нехтуванням обов'язками». По-друге, пропонується дозволити державі пред'являти регрес — стягувати з конкретних суддів відшкодування і витрати, які держава виплатила позивачам після рішення ЄСПЛ, причому розмір стягнення визначить суд з урахуванням ступеня вини.
Чому це робиться: офіційна мета — зменшити кількість порушень Конвенції, підвищити відповідальність і довіру до судової системи, економити бюджетні кошти на виплати за рішеннями ЄСПЛ. Політично — це жест на адресу тих, хто критикує суди за системні помилки і хоче швидких «наслідків» для суддів.
- Вигоди: потенційно підвищиться відповідальність окремих суддів; посилиться мотивація враховувати практику ЄСПЛ; можливе зниження повторних системних порушень і частково — бюджетних витрат у довгій перспективі.
- Ризики: серйозне ослаблення судової незалежності через страх перед дисциплінарними і фінансовими наслідками; ризик політичного або вибіркового застосування дисципліни; створення прецеденту колективної відповідальності або формальних «відповідальних» за помилки системи; правова невизначеність — як довести саме «вину» судді, а не системну проблему; відтік професіоналів і деморалізація суддів; складнощі з доведеністю причинно-наслідкового зв'язку між рішенням судді та відшкодуванням по справі ЄСПЛ.
- Втрати: підвищення транзакційних витрат: суддівський захист, страхування/фонд гарантій, більше апеляцій і касацій для убезпечення рішень; ризик додаткових витрат для держави у вигляді судових процесів щодо регресу; втрата якості суддівських кадрів через масове звільнення/відхід із системи; у бізнесу — зростання правової невизначеності і потенційна затримка рішень у судах.
Оцінка — добре це чи погано для суспільства? Ідея підзвітності суддів корисна, але запропонована модель — небезпечна. Вона створює більше загроз для судової незалежності та стабільності правосуддя, ніж вигод у короткому терміні. Якщо норми приймуть у такому вигляді, негативних наслідків для системи правосуддя і для громадянської довіри буде більше, ніж користі.
Кого торкнеться найбільше: насамперед професійні судді (особливо ті, які розглядають кримінальні справи та справи про права людини), суди апеляційної і касаційної інстанцій, держава (через судові спори про регрес), громадяни, які постраждали від порушень, і бізнес — через нестабільність судових рішень.
Що робити вже зараз — практичні поради:
Для громадян і потерпілих: ретельно фіксуйте процесуальні дії суду та мотивування рішень; готуйте скарги до Вищих інстанцій і до Вищої ради правосуддя, якщо бачите грубі порушення; використовуйте механізми міжнародного захисту, але готуйтеся до тривалих процедур.
Для бізнесу (МСП і великого бізнесу): посиліть збереження процесуальної документації, перегляньте ризики судових суперечок у контрактах, закладайте у договори правові механізми мінімізації судових ризиків; при великих спорах — додатково оцінюйте репутаційні ризики судового тиску на ключові рішення.
Для суддів і судової адміністрації: негайно систематизуйте і підсиліть мотивування рішень; документи, висновки й обґрунтування мають бути максимально прозорими; розгляньте питання про професійну правову допомогу, страхування цивільної відповідальності, внутрішні інструкції з дотримання практики ЄСПЛ.
Для законодавців і захисників суддівської незалежності: вимагайте чітких гарантій: визначення вина (не лише формальна невідповідність рішенню ЄСПЛ), механізми уникнення політичного тиску при дисциплінарних провадженнях, обмеження регресу — тільки при доведеній умисній або грубій недбалості, запровадження caps і можливості державного страхування ризиків.