Емоційно: держава пропонує «продавити» швидку трансформацію ринку капіталу — але за яку ціну?
Що саме хочуть змінити і навіщо. Ініціатива створює одну «холдингову інфраструктурну компанію» (далі — холдинг) як вертикально інтегрованого власника елементів ринкової інфраструктури (біржа/оператор, кліринг, розрахунковий центр, Центральний депозитарій). Холдинг може мати мажоритарну іноземну участь (>50% іноземним юридичним особам і/або міжнародним фінансовим організаціям), держава має утримати 25% (можлива докапіталізація державою в обмін на ОВДП чи інші активи). НБУ отримує право керувати державною участю у цих структурах, бути акціонером клірингу/депозитарію та відчужувати свої пакети акцій без погодження з іншими держорганами. Кабмін проводить публічний конкурс для вибору іноземного стратегічного інвестора, визначає умови конкурсу і має право вносити державні акції до статутного капіталу холдингу та узгоджувати корпоративний договір із переможцем.
- Вигоди: притік іноземного капіталу, технологій і досвіду; можливе підвищення якості клірингу й депозитарного обліку; створення сучасної інтегрованої інфраструктури, яка може збільшити ліквідність ринку та привабливість для міжнародних інвесторів.
- Ризики і зловживання: концентрація критичної інфраструктури в руках одного холдингу під іноземним контролем — ризик залежності, політичного чи економічного тиску; конфлікт інтересів через поєднання регуляторних функцій (НБУ як власник/керівник держчастки і як наглядова інстанція); непрозорий конкурс і корпоративний договір — ризик корупції та преференцій; ризик недооцінки активів при обміні на ОВДП та фактичної передачі контролю за занижену ціну.
- Втрати / прямі та непрямі витрати: ймовірні непрямі бюджетні витрати пов’язані з перерозподілом обігу ОВДП (державний борг «перекладається» у власність холдингу), можливі доходи бюджету від приватизації активів можуть бути нижчими за ринкові через дисконт або політичні умови; адміністративні витрати на підготовку та супровід конкурсів і оцінок.
- Кого торкнеться і коли почне працювати: торкнеться інвесторів (локальних і іноземних), професійних учасників ринку, великих емітентів та ОВДП-ринку; МСП опосередковано — через доступ до фінансування і вартість сервісів; великі гравці отримають модернізовану інфраструктуру, але можуть зіткнутися з новими тарифами й правилами. Закон набирає чинності через 3 місяці (частина норм — раніше), реалізація через постанови Кабміну у 3 місяці, практичні передачі — після отримання дозволів (захист конкуренції, регуляторні погодження) і незалежної оцінки, реальний перехід контролю — у терміни від кількох місяців до року і більше.
Оцінка — добре чи погано для суспільства? Ініціатива — амбітна і може принести сучасну інфраструктуру та інвестиції. Проте ризики концентрації, недостатньої прозорості конкурсу і можливого конфлікту інтересів (НБУ як одночасно регулятор/власник/керівник держпакету) роблять проєкт небезпечним, якщо не будуть закладені жорсткі запобіжники. У поточній редакції — більше ризиків, ніж гарантій публічного інтересу.
Поради: що робити вже зараз:
1) Зацікавленим громадянам і бізнесу: вимагати публічності умов конкурсу, оприлюднення методики оцінки активів та проекту корпоративного договору. 2) Для МСП і місцевих емітентів: підготувати сценарії впливу (зростання тарифів, зміни доступу до розрахунків) і звертатися до регуляторів із запитами щодо захисту конкуренції. 3) Для парламенту: наполягати на чітких антикорупційних механізмах у конкурсі, незалежних експертних оцінках, прозорих критериях відбору та механізмах контролю за виконанням корпоративного договору. 4) Для НБУ/Кабміну: не допускати поєднання функцій регулятора й власника без зовнішніх запобіжників; опублікувати дорожню карту і фінансові моделі операцій.