Коротко з місця в комору: держава збирається перевернути правила митного оформлення посилок — ПДВ за онлайн‑продажі починають збирати платформи/їхні посередники, реєстри пошти й кур’єрів замінюють великі частини паперового декларування, а вимоги до гарантій і звітності — різко зростають.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Суть ініціативи — прив’язати митні процедури до нового механізму оподаткування дистанційних продажів (щоб збільшити надходження ПДВ і привести правила до практики ЄС):
- Підприємство електронного інтерфейсу (маркетплейс чи платформа) — резидент або його посередник для нерезидента — стає платником ПДВ за операціями дистанційного продажу. Платформа має звітувати і сплатити ПДВ. Для резидента курс НБУ на 0:00 дня отримання коштів; для нерезидента використовується останній опублікований курс ЄЦБ євро→іншої валюти при поданні звіту.
- Для посилок та експрес‑вантажів вводять механіку реєстрів (тимчасових і додаткових) які фактично замінюють митні декларації для великої частини відправлень. Оператори пошти/експресу подають реєстри у вигляді набору даних, зазначають у них у тому числі унікальні комерційні номери від платформ, коди ПДВ‑платників, сумарні вартості і курси валют.
- Порогові значення: особливі спрощення для товарів до 150 євро (декларування в реєстрах, зменшений митний контроль), для деяких випадків — ліміт до 10 000 євро для реєстрів оператора. Одночасно товари >150 євро оподатковуються ввізним митом і/або ПДВ у порядку Кодексу.
- Впроваджується «опційна» індивідуальна гарантія (опційна гарантія) — підприємство електронного інтерфейсу або його посередник має забезпечити сплату митних платежів; додатково у статті 306 прописаний розмір забезпечення на рівні еквівалента 100 000 євро (дуже великий поріг для гарантій).
- Оператори подають тимчасові реєстри під зобов’язання подати додаткові реєстри і сплатити митні платежі протягом 60 днів. У випадку декларування реєстрами, саме оператор/експрес‑перевізник сплачує суми митних платежів до або на день подання додаткового реєстру (але ПДВ за дистанційними продажами сплачує платформа/посередник згідно з податковими правилами).
Чому це роблять. Офіційні мотиви — гармонізація з практиками ЄС, закриття податкових «втрат» від імпортних онлайн‑продажів та додаткові надходження до бюджету (в оцінці Мінфіну ~10 млрд грн на рік). Практично — перевести адміністрування ПДВ на платформи, спростити митний контроль для низькоштурмового потоку посилок і централізувати інформацію в електронних реєстрах.
- Вигоди: додаткові бюджетні надходження; пришвидшене оформлення низькоцінних відправлень; у перспективі — краща інтеграція з міжнародними стандартами (ЄС). Оператори й платформи отримають єдині цифрові протоколи обміну даними (прибрати частину паперового опору).
- Ризики: значне навантаження на ІТ та касові потоки операторів пошти й МСП; ризик помилок і штрафів через складну звітність; високий ризик зловживань при призначенні/використанні гарантій і при розподілі відповідальності між платформами, посередниками і операторами; ризик неконкурентного перекладання витрат на кінцевого споживача; можливі корупційні ризики при погодженні і верифікації великих гарантій.
- Втрати / навантаження: для малого бізнесу і приватних продавців — додаткові витрати на адміністрування, ризики затримок повернень; для операторів — потреба в короткому терміні оплачувати митні платежі за додатковим реєстром (грошовий міст); для платформ‑нерезидентів — адміністративні вимоги по реєстрації, обліку й доступу до облікових записів; вимога забезпечення (опційної гарантії) та розмір забезпечення в 100 000 євро можуть зробити бізнес‑модель деяких учасників невигідною.
Короткий висновок — добре це чи погано для суспільства? Із загальної точки зору — зміни мають раціональну мету (підвищити збирання податків та привести правила до європейських стандартів). Проте в нинішній редакції механізми сильно зміщені в бік адміністративного навантаження на операторів і платформ, містять значні фінансові бар’єри (гарантії, короткі платіжні терміни) і відкривають вікно для практичних проблем і зловживань. Отже — користь бюджетна і стратегічна є, але для малого бізнесу, операторів і споживачів це поки що переважно додаткові ризики й витрати.
Що робити уже зараз (практичні поради для різних учасників).
Громадянам/покупцям: очікуйте, що ціни на деякі міжнародні покупки зростуть через додатковий ПДВ/мита та логістику; зберігайте чеки, перевіряйте трек і унікальні комерційні номера від продавця — вони знадобляться при спорах.
Операторам пошти та експрес‑перевізникам: негайно готувати IT‑інтеграцію для подання тимчасових і додаткових реєстрів; переглянути бізнес‑моделі з урахуванням фактичної потреби/ризику оплати митних платежів, налагодити процеси повернення відправлень і контролювати, щоб в одному реєстрі не були товарні позиції різних ПДВ‑кодів.
Маркетплейсам і платформам (резидент/нерезидент): підготуйтеся до реєстрації (отримання унікального облікового коду), вести деталізований облік продажів і зберігати електронні облікові записи мінімум 1095 днів; узгодьте з банками порядок платежів (валютні рахунки для перерахувань до держорганів) і, якщо нерезидент — визначіть і юридично закріпіть посередника в Україні.
Малому і середньому підприємству‑продавцю: проаналізуйте цінові моделі: чи будете ви компенсувати ПДВ, чи перекладати витрати на покупця; перегляньте договори з платформами — хто несе ризики і кому компенсується ПДВ/повернення.
Терміни і практичне введення в дію. Частина норм набирає чинності з моменту опублікування; основні положення щодо дистанційного продажу (реєстрація платформ, звітність, гарантії) заплановані з відстрочкою — не раніше 1 січня 2027 року і після рішення Кабінету Міністрів про готовність впровадження. Це дає час на підготовку, але терміни затвердження підзаконних актів жорсткі — до 1 січня 2027 року.
Порада наприкінці: бізнесу — підключіть юриста і бухгалтера вже сьогодні, ведіть детальний облік продажів, готуйтеся до вимог по зберіганню та наданню даних; операторам — інвестуйте у софт і план готівково‑платіжних потоків; державі — зменшити адміністративний тиск на МСП, деталізувати механізми гарантій і прозоро прописати процедури контролю, щоб мінімізувати корупційні ризики.