Коротко й чесно: держава пропонує жорсткіше контролювати будь-яку продукцію, яка може бути пов’язана зі знелісненням або деградацією лісів (деревина, пальмова олія, соя, кава, какао, худоба тощо). Це означає нові електронні реєстри, обов’язкові «належні перевірки», геолокацію полів і ділянок, а також істотні штрафи за порушення.
Що саме хочуть змінити і навіщо
Мета законопроєкту — приведення українського регулювання у відповідність до правил ЄС (EUDR) та створення національної системи простежуваності ланцюгів постачання товарів, пов’язаних зі знелісненням. Основні інструменти:
- Перелік товарів: уряд визначає коди товарів (групи УКТ ЗЕД) під контроль — від сільгосппродуктів до товарів з деревини.
- Належна перевірка і спрощена заява: оператори (великий бізнес — повні перевірки; малі/мікро — спрощена процедура) повинні збирати документи про партію, робити оцінку ризику походження і подавати заяву у держсистеми.
- Геодані та простежуваність: у вимогах — кадастрові номери і координати земельних ділянок, номери лісорубних квитків тощо; дані зберігаються мінімум 5 років.
- Державні електронні системи: єдина система обліку деревини, підсистема у Державному аграрному реєстрі, електронний кабінет експортера — через них автоматизовано верифікуватимуть заяви (вимога: відповідь системи — не пізніше 24 годин).
- Контроль і повноваження інспекторів: органи держнагляду можуть проводити вибіркові польові перевірки, обстеження земельних ділянок, вимагати інформацію, видавати приписи і накладати штрафи.
- Відповідальність: значні штрафи (величина — від кількох мінімальних зарплат до сотень мінімальних) за відсутність заяви, недостовірну інформацію чи невиконання приписів.
- Переходи у часі: закон загалом набирає чинності з 1 січня 2027 року, але ключові положення про подачу заяв та покарання (ст.17–25) — з 1 січня 2030 року; Кабмін має рік на підзаконні акти.
Що це дасть — і що небезпечно
Позитив:
— Допоможе українським експортерам (той, хто пройде перевірку, збережe доступ до ринків ЄС).
— Стандартизація даних і електронні реєстри можуть зробити простежуваність прозорішою.
— Посилюється контроль за нелегальною заготівлею деревини і потенційно зменшить знеліснення.
Ризики та втрати:
— Значне розширення адміністрування і збору персональних/комерційних даних (координати ділянок, дані постачальників). Це створює ризики для приватності та комерційної таємниці, якщо не будуть надійні гарантії доступу й захисту даних.
— Держоргани отримують широкі повноваження на польові перевірки та доступ до об’єктів перевірки без уточнення судових гарантій — ризик «безсудового» контролю (адміністративний, але все ж інвазивний).
— Ризик зловживань і корупції при видачі сертифікатів/дозволів та при інтерпретації «рівня ризику» — особливо поки методики й критерії будуть встановлюватись підзаконно.
— Сильний адміністративний тиск на середній і великий бізнес (впровадження систем належної перевірки, аудит, збирання геоданих, незалежні перевірки) — як прямі витрати, так і непрямі (затримки експорту).
— Для фермерів і дрібних виробників — ризик витіснення з ланцюгів постачання, якщо покупці вимагатимуть повної документації; спрощення є, але делегування подачі може створити залежність від більших операторів.
Кому боляче / кого торкнеться
— Насамперед експортери сировини і переробники, великі виробники деревини, фабрики, комбінати, трейдери. Дрібні фермери та приватні власники лісу — опосередковано через вимоги покупців.
— Державні установи отримає додаткові функції адміністрування та перевірок (потрібні ресурси й ІТ-інфраструктура).
— Громадяни, які мають земельні ділянки або приватні лісові угіддя — через публікацію/обробку координат та можливі польові перевірки.
Коли це запрацює на практиці
— Базові положення почнуть діяти з 1.01.2027. Однак штрафи й алгоритм розгляду справ, вимоги до заяв і процедура коригувань у справах — фактично набудуть сили з 1.01.2030. За цей час Кабмін має ухвалити низку підзаконних актів (методики оцінки ризиків, порядок обміну даними, форми заяв, порядок роботи системи обліку деревини).
Висновок для суспільства (з погляду прав людини)
Цей закон прагне вирішити важливе завдання — стримати знеліснення та зберегти доступ української продукції на ринок ЄС. Однак він також розширює адміністративний контроль над ланцюгами постачання і передбачає збір чутливої інформації (геодані, дані постачальників). З погляду захисту прав людини та приватності, ключові питання залишаються невирішеними: як забезпечити захист персональних і комерційних даних, прозоре і підзвітне застосування «рівнів ризику», а також гарантії від свавільних польових перевірок. Позитив — є (захист довкілля, доступ на ринки), але ризики надмірного втручання в бізнес і приватну інформацію досить великі, поки не будуть встановлені чіткі механізми контролю, судова або незалежна перевірка рішень та жорсткі гарантії захисту даних.
Поради: що робити вже зараз
— Документуйте походження сировини: договори з постачальниками, ТТН, ордери, ланцюги поставок; зберігайте записи щонайменше 5 років.
— Накресліть і зафіксуйте межі полів/ділянок, збирайте кадастрові номери та координати, готуючи їх у форматі, який вимагатиме реєстр.
— Для малих підприємств: вивчіть можливість делегування подачі спрощеної заяви уповноваженому представнику або наступному оператору, але закріпіть умови контрактом.
— Підготуйте ІТ‑процедури та політику захисту даних (who має доступ до геоданих, як зберігаються, хто може передавати).
— Узгодьте в договорах із постачальниками обов’язок надавати правдиву інформацію та відшкодування за недостовірні відомості.
— Зверніться до юриста/адвоката для аналізу класифікації вашого бізнесу (оператор/наступний оператор/трейдер), щоб спланувати обсяг обов’язків та ризиків; оцініть потребу в сертифікації чи добровільному аудиті.
— Готуйтеся оскаржувати припис або штраф: збирайте всі документи і фіксуйте контакти інспекторів; користуйтеся правом на юридичний захист у адміністративному порядку та в суді.
Коротко: закон дає шанс захистити ліси і зберегти експорт, але водночас підсилює державний контроль і потік чутливих даних. Суспільству й бізнесу треба домагатися жорстких гарантій захисту даних, прозорих методик оцінки ризиків і доступного механізму контролю за діями інспекторів.