Коротко й чесно: держава пропонує значно посилити кримінальну відповідальність за порушення в екології та у сфері управління відходами — і не лише для фізичних осіб, а й для компаній. Це потрібно для захисту довкілля, але відкриває і серйозні ризики перевантаження бізнесу та зловживань правоохоронцями.
Що саме пропонують і навіщо: законопроєкт підвищує штрафи і вводить суворіші терміни ув’язнення за екологічні правопорушення (зокрема статті 236–243, 268). Він:
• Розширює підстави кримінальної відповідальності для юридичних осіб — заходи кримінально-правового характеру можуть застосовуватися до компаній, якщо їхні уповноважені особи вчинили екозлочини (доповнення до ст. 96³). При цьому в практичній логіці проєкту застосування заходів до юрособи допускається навіть без встановлення конкретної фізичної особи, що створює ризики для бізнесу.
• Знижує (у реченні — розширює) поріг відповідальності: багато статей карають не лише за фактичну шкоду (загибель людей, надзвичайну екологічну ситуацію), а й за діяння «якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я або довкілля» — тобто за створення ризику.
• Вводить нову статтю 268¹ про порушення порядку управління відходами (наприклад, робота з небезпечними відходами без ліцензії) з великими штрафами і термінами ув’язнення у разі істотної шкоди або тяжких наслідків.
• Визначає поняття «істотної шкоди» (приблизно >=100 разів неоподатковуваного мінімуму) і «тяжких наслідків» (>=200 разів НМДГ або масові захворювання, загибель фауни/флори, неможливість використовувати ресурси в регіоні).
- Вигоди: посилення охорони довкілля і превенція масштабних аварій; узгодження кримінальної політики з європейськими директивами; важчі санкції проти організованих груп та повторних правопорушників.
- Ризики та втрати: криміналізація ситуацій, які раніше вирішувалися адміністративно; низька чіткість формулювань («створило небезпеку», «порушення встановленого порядку») дає широке поле для суб’єктивних рішень слідства; застосування заходів до компаній навіть без ідентифікації конкретного працівника — ризик колективної відповідальності; зростання витрат на юридичний супровід і ліцензування, особливо для МСП; можливість «фінансової мотивації» правоохоронців (сподівання на надходження від штрафів) і тиск на місцеві органи.
- Кого зачепить: операторів відходів, сміттєпереробні та захоронні підприємства, імпортерів/транзитерів відходів, великі виробництва, будівництво, агросектор, порти та логістичні компанії, місцеві органи влади, що відповідають за ліквідацію забруднень.
Практичні наслідки і коли це запрацює: проєкт передбачає набрання чинності з дня, наступного за публікацією. На практиці це означає — негайне посилення відповідальності після ухвалення: прокуратура та поліція отримають підстави для початку кримінальних проваджень у справах про відходи та інші екопорушення. Доказова робота у таких справах складна — треба доводити причинно-наслідковий зв’язок, оцінювати розмір шкоди (за грошовими кратними НМДГ), встановлювати склад груп та попередньої змови. Проблема: сумнівні або нечіткі формулювання створять поле для довільної кваліфікації та затяжних судових спорів.
Оцінка з погляду прав людини (PravoHub): мета — захист довкілля — суспільно важлива. Однак законопроєкт одночасно розширює кримінально-правове поле і для юридичних осіб, і для індивідів, знизивши поріг від кримінальної відповідальності до «створення небезпеки». Це підвищує ризик надмірних переслідувань, особливо коли заходи щодо юросіб можуть застосовуватися без чіткого встановлення винної фізичної особи. Тобто є користь для громадян (захищеність довкілля, можливе зменшення аварій), але є помітні ризики для бізнесу та правосуддя. Загальний public_rating: -10 (помірний негатив) — закон має позитивну мету, але створює значні ризики зловживань і колективної відповідальності без достатніх процесуальних гарантій.
Що робити вже зараз (поради для бізнесу та громадян):
1) Проведіть негайний екологічний аудит бізнес-процесів: ліцензії, дозволи, договори на вивезення відходів, маршрути перевезень, облік відходів.
2) Документуйте всі дії: журнали прийому/передачі відходів, акти утилізації, лабораторні обстеження, повідомлення органів влади — це ключова доказова база у разі претензій.
3) Розробіть/оновіть внутрішні процедури й інструкції щодо поводження з відходами; навчіть відповідальних осіб; забезпечте відповідальність на рівні посадових інструкцій.
4) Перегляньте договори з підрядниками і транспортними компаніями (гарантії належного поводження з відходами, штрафні санкції, страховки).
5) Зверніться до адвоката з екологічного права: підготуйте правову позицію, план дій на випадок перевірки чи кримінального провадження, відпрацюйте сценарії співпраці зі слідством.
6) Для громадян і місцевих громад: фіксуйте забруднення (фото/відео з геомітками), повідомляйте екологічні служби, зберігайте кореспонденцію з органами влади — це полегшить доказування шкоди.
7) Учасникам ринку радимо брати участь у доопрацюванні проєкту (громадські обговорення, комітет Ради) — формулювання можна і треба робити чіткішими, щоб уникнути надмірної криміналізації і забезпечити пропорційність покарань.
Висновок: законопроєкт має зрозумілу суспільну мету — захист довкілля та імплементацію європейських стандартів. Але він одночасно розширює кримінальну відповідальність і для бізнесу, і для юридичних осіб загалом, з низкою невузьких формулювань. Це підвищує ризик зловживань та несправедливого притягнення до кримінальної відповідальності. Тому громадянам — плюс; бізнесу — тривога й необхідність негайно готуватися.