Не драматично, але важливо: держава намагається упорядкувати митні процедури, зіставити Митний кодекс із Податковим кодексом і захистити експортерів під час воєнного стану. Водночас частина змін перетягує ризики на операторів складів і отримувачів допомоги — про це треба знати зараз.
Що саме хочуть змінити і навіщо
1) Підприємства, що проходять реорганізацію шляхом перетворення, перестануть автоматично блокуватися як «у процесі припинення» при попередньому розгляді заяв митницею — це дозволить їм продовжувати отримувати авторизації й проводити операції під митним контролем.
2) Для підакцизних товарів у митних складах вводять ширший перелік дозволених «звичайних операцій»: пакування, розпакування, зміна (не змінююча код УКТ ЗЕД) упаковки, маркування (включно з податковим маркуванням) та нанесення унікальних групових ідентифікаторів. Мета — забезпечити можливість маркування й підготовки товару в зоні митного контролю без обов’язкового вивезення на зовнішній ринок.
3) Інші операції (не вичерпаний перелік «звичайних») можна буде проводити лише за дозволом митного органу, причому митниця має прийняти рішення про дозвіл або відмову не пізніше 3 робочих днів і письмово обґрунтувати відмову — це додає процесуальної передбачуваності.
4) Розширюють коло осіб, які несуть солідарну відповідальність за митні платежі у разі видачі товарів без дозволу або їх втрати: тепер це може бути утримувач митного складу відкритого типу І, утримувач тимчасового зберігання, утримувач митного складу, керівник організації — отримувача гуманітарної допомоги та інші. Тобто більше суб’єктів можуть бути притягнуті до сплати митних платежів.
5) Формулювання щодо органу, який реалізує митну політику, уніфікують з Законом про центральні органи виконавчої влади — термінологічна і структурна зміна, але вона також розширює застосування норм щодо оплати праці та внутрішніх органів експертизи.
6) Перехідна норма: порушення строків транзиту в період дії воєнного стану не враховуються при оцінці підприємства за критерієм для отримання авторизацій — це захист для експортерів, які потерпіли через затримки, черги або бойові дії.
Практичний часовий момент: закон набирає чинності наступного дня після опублікування, але положення, що стосуються операцій з підакцизними товарами у митних складах (пункт 2 розділу I), набирає чинності з 1 листопада 2026 року — очевидно, щоб дати час на впровадження систем маркування.
- Вигоди: 1) легше проводити маркування й підготовчі операції з підакцизом у митних зонах (зменшення логістичних витрат); 2) адміністративна передбачуваність — митниця має 3 робочі дні на рішення і зобов’язана письмово аргументувати відмову; 3) захист експортерів від негативних наслідків транзитних затримок під час воєнного стану (не втрачаєш авторизацію через бойові затримки); 4) узгодження з нормами Податкового кодексу та практикою ЄС у частині гарантій і відповідальностей знижує правову розгубленість.
- Ризики: 1) суттєве розширення кола суб’єктів, яких можна притягти до солідарної сплати митних платежів — збільшує ризики для операторів складів, отримувачів гуманітарної допомоги та тимчасових зберігачів; 2) хоч 3 робочі дні — це строк, але рішення залишається адміністративним і може бути формально обґрунтоване; ризик корупційних та дискреційних рішень зберігається; 3) операції з підакцизом у митних зонах без належного контролю можуть створити можливості для фальсифікації маркування або непрозорого переміщення товарів; 4) централізація повноважень (заміна «митних органів» на центральний орган) може створити додаткові внутрішні канали впливу та кадрової політики.
- Втрати / прямі витрати: 1) збільшення витрат на гарантії, страхування і додаткові механізми безпеки для утримувачів складів; 2) витрати на документообіг і юридичний супровід при отриманні дозволів або оскарженні відмов; 3) для отримувачів гуманітарної допомоги — ризик фінансової відповідальності за втрачений товар, що може ускладнити логістику допомоги без чітких процедур захисту.
Загальний висновок (з позиції прав людини і бізнесу)
Проєкт не зачіпає недоторканність житла, але прямо впливає на права власності та економічну свободу підприємств і організацій. Є корисні кроки — процедурні строки, прив’язка маркування до місця зберігання, захист експортерів під час воєнного стану. Водночас є серйозне розширення адміністративної і фінансової відповідальності для третіх осіб (оператори складів, отримувачі гуманітарної допомоги). Якщо ці норми запрацюють без чітких правил, прозорих критеріїв і механізмів відшкодування/страхування, малий і середній бізнес та благодійні організації можуть опинитися під невиправданим фінансовим тиском.
Що робити вже зараз — практичні поради
1) Операторам складів і організаціям, що працюють з тимчасовим зберіганням чи гуманітаркою: перегляньте договори з клієнтами, додайте положення про відповідальність, страхування та форс-мажор; документуйте стан товарів при прийманні й видачі; ведіть відео- й фотофіксацію.
2) Експортерам і власникам підакцизу: плануйте маркування і підготовчі операції з урахуванням дати початку дії норми (1 листопада 2026 для підакцизу); готуйте заявки на дозвіл завчасно та збирайте докази для оскарження у випадку відмови (митниця повинна надати письмові підстави).
3) Усі суб’єкти: відстежуйте нормативні акти Кабміну, які має видати для реалізації закону — саме ними деталізуються підстави відмов, критерії оцінки та механізми відповідальності; шукайте юридичну консультацію при підписанні нових договорів та в разі отримання письмових відмов від митниці.
4) Громадські організації та бізнес-асоціації: напрацюйте стандарти документування втрат та умов зберігання, щоб доводити, що втрата сталася через передбачені винятки (аварія, форс-мажор, природні втрати при нормальному зберіганні), і лобіюйте чіткі адміністративні процедури й публічний моніторинг рішень митниці.
Коротко: закон дає і користь, і ризики. Для бізнесу ключ — підготувати документи, страхування й механізми доказування, для держави — забезпечити прозорі критерії дозвільних рішень і чіткі гарантії від надмірної солідарної відповідальності.