Емоційно: звучить як «захист депутатської роботи» — але поруч із цим з’являється небезпека нових лазівок для ухилення від відповідальності. Законопроєкт формально вирішує реальну проблему, але може породити інші.
Що саме хочуть змінити і навіщо
Пропонують доповнити пункт 8 статті 138 КПК: до «інших обставин, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик» додати прямо участь народного депутата або депутата місцевої ради у засіданні відповідної ради чи її органу — за умови, що місце/дата/час засідання визначається не самим депутатом. Мета авторів — щоб суди не штрафували і не карали депутатів за неявку, коли ті у повному праві виконують свої обов’язки на сесії або в комісії.
Іншими словами: держава намагається формально визнати депутатське засідання однією з «поважних причин» для неявки в суд, щоб уникнути ситуацій, коли виклики в суд перешкоджають депутатській діяльності.
- Вигоди: для депутатів — юридичний і процесуальний захист від автоматичних санкцій за неявку; зменшення конфліктів між органами судової влади і представницькими органами; формальна ясність для судів щодо одного з типових пояснень неявки.
- Втрати для громадян: підрив принципу рівності перед законом — у сприйнятті та на практиці; можливі затримки розглядів, якщо підстави для відкладення будуть частіше використовуватись.
- Наслідки для МСП: прямого економічного удару немає, але бізнес як сторона в кримінальних справах може отримати додаткові затримки розгляду спорів, якщо фігуранти користуються статусом депутата.
- Наслідки для великого бізнесу: можливість використовувати депутатські контакти або сам статус уповноважених осіб для затягування процедур; потенційна перевага у спорах, де причетні політично пов’язані особи.
- Ризики корупції та зловживань: помітні — створюється легітимний привід для неприйняття викликів; ймовірні сценарії: погоджені «перекриття» розкладів, фіктивне відвідування засідань, зловживання правом на перенесення; ризик використання організованих засідань як «паравану».
- Прямі витрати: мінімальні — зміна тексту сама по собі не потребує грошей.
- Непрямі витрати: навантаження на судові адміністрації для перевірки підстав неявки, затримки проваджень, додаткові процесуальні витрати для сторін і держави через затримки.
- Кого торкнеться: безпосередньо — народні депутати та депутати місцевих рад; опосередковано — суди, прокурори, потерпілі, свідки та бізнеси, які беруть участь у кримінальних процесах.
- Коли та як запрацює: миттєво — закон набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням. На практиці ефект буде залежати від того, як суди і прокуратура визначатимуть допустимі докази (повістки ради, протоколи, журнали відвідувань), і чи з’являться підзаконні правила впродовж місяця (виконкоми, кабмін).
Висновок: формально — це корисна поправка для уникнення конфліктів між депутатською роботою і судовими викликами. Фактично — ризик перетворення її на механізм привілеїв і затягування проваджень досить високий. Тому загальна оцінка — швидше негативна при відсутності чітких процедур підтвердження і обмежень зловживань.
Що робити вже зараз
Депутатам і їхнім помічникам: фіксуйте участь у засіданнях — протоколи, електронні журнали відвідувань, офіційні листи від секретаріату ради; повідомляйте суд за можливості наперед і просіть формально перенесення; зберігайте всі докази на випадок спростувань.
Суддям і прокуратурі: розробити стандартні вимоги до доказів участі (офіційна довідка ради, відмітка в реєстрі, фото/відео, реєстр реєстрації) і не визнавати автоматично будь-яке твердження про участь; встановити короткий термін для документального підтвердження.
Громадським організаціям і медіа: моніторити випадки використання норми, публікувати кейси з потенційним зловживанням, вимагати прозорості в розкритті графіків засідань і списків присутніх.
Бізнесу: якщо ви сторона у кримінальній справі, передбачайте ризик затягування через депутатські повноваження і готуйтеся оперативно вимагати доказів від органів влади.
І пам’ятайте: правки можна підтримувати, але їх треба «захистити» процедурами і доказовими вимогами — інакше вони перетворяться на інструмент ухилення від відповідальності.