Коротко і відверто: держава хоче серйозно обмежити розміри штрафів і пені за прострочення по споживчих кредитах і заборонити «накручування» боргу шляхом додавання прострочених сум до основного кредиту.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Законопроєкт міняє статтю 21 Закону «Про споживче кредитування» так, щоб:
– пеня за прострочення більше не могла перевищувати розмір облікової ставки НБУ (раніше — подвійної); також обмежується співвідношенням до 15% від суми простроченого платежу;
– якщо в договорі неустойкою записаний «штраф», його максимальний розмір прирівнюється до однієї дванадцятої облікової ставки НБУ на дату виникнення підстави (фактично — місячний еквівалент); штраф має нараховуватися тільки у відсотках від простроченої суми, і повторне нарахування на ту саму заборгованість забороняється;
– забороняється застосування будь-яких «штрафів/пені», які формально не є неустойкою (щоб уникнути маніпулятивних найменувань на кшталт «претензійний штраф»);
– забороняється збільшення суми кредиту на суму прострочених платежів, нарахованої пені чи штрафів (тобто забороняється нарахування відсотків на неустойку і «капіталізація» прострочених сум).
Мета — захистити споживача як слабку сторону договору, унеможливити надмірні нарахування і запобігти практикам, коли прострочення швидко перетворюється на боргову пастку.
- Вигоди для споживачів: менші можливі суми пені/штрафів, захист від подвійних або множинних нарахувань на ту саму заборгованість, заборона капіталізації штрафів — реальний захист від «боргової кулі», підвищення прозорості договорів.
- Втрати/негатив для кредиторів (МСП і банки): зниження потенційних доходів від неустойок; можливе підвищення вартості кредитів (ставки, комісії) або скорочення обсягу необезпечених/високоризикових кредитів, щоб компенсувати ризик.
- Наслідки для малого бізнесу та МФО: найбільш вразливі — МФО й мікрокредитні компанії можуть звузити лінійки продуктів або ужорсточити вимоги до позичальників; частина ринку може консолідуватися під великими банками.
- Наслідки для великого банку: великі гравці оперативно перерахують ціну ризику, але мають більше інструментів для диверсифікації — ймовірно, вплив менш істотний, ніж на МФО.
- Ризики корупції та зловживань: формальні заборони на «штрафи, які не є неустойкою» мінімізують можливість маскування додаткових платежів; проте з’явиться ризик тонкої юридичної маніпуляції договорами (нові комісії, плата за сервіс тощо) — потрібен нагляд і практична реакція регулятора та судів.
- Прямі й непрямі витрати: для банків — перехідні витрати на зміну IT-систем, юридичне доопрацювання договорів, маркетинг нових продуктів; для ринку — можливе подорожчання кредитів; для держави — мінімальні фіскальні втрати, але можливі суспільні витрати, якщо кредитна активність впаде й доступ до дрібного кредитування скоротиться.
- Кого торкнеться прямо: усіх позичальників фізичних осіб за споживчими кредитами, банки, МФО, кредитні сервіс-провайдери; непрямо — роздрібна торгівля, яка іноді використовує розстрочку/кредит як інструмент продажів.
- Коли і як запрацює: норма набирає чинності через 10 днів після опублікування — тому банки й МФО оперативно переглянуть договори, оновлять системи й почнуть впроваджувати зміни в наступних кредитних циклах; спірні випадки будуть вирішувати суди й регуляторна практика.
Висновок. Загалом ініціатива — позитивна з точки зору захисту прав споживачів: вона обмежує надмірні санкції та юридичні «ходи», що призводять до боргових пасток. Однак це не безризиковий крок: ринок не змінює економічних умов — банки можуть підвищити вартість кредитів або скоротити їх доступність, а дрібні кредитори постраждають сильніше. Тому суспільний ефект буде змішаний: споживачі отримають кращий правовий захист, але частина позичальників може втратити швидкий доступ до мікрокредитів.
Поради — що робити вже зараз.
1) Споживачам: перед підписом уважно читати пункти про неустойку, вимагати пояснень про способи нарахування пені/штрафів і перевіряти, чи не є пункт про «капіталізацію» прихованим. При простроченні — звертатися до банка одразу для рефінансування або реструктуризації.
2) МСБ і кредиторам: підготуватися — проаналізувати портфелі, переглянути договори, оновити внутрішні процедури нарахувань, розробити прозорі альтернативи штрафам (план реструктуризації, обґрунтовані комісії). Уникайте спроб маскувати додаткові платежі новими назвами — це ризик оскарження.
3) Державним органам і регулятору: оперативно дати практичні роз’яснення й відслідковувати випадки «креативного» обходу заборон; забезпечити інформаційну кампанію для захисту прав споживачів.