Що буде змінено законопроєктом щодо малих модульних реакторів (ММР)
Цей законопроєкт змінює кілька базових норм у сфері використання ядерної енергії. Головна ідея — створити правову основу для залучення приватних інвесторів у малу ядерну генерацію (до 300 МВт на блок) з використанням модульних реакторів, які мають пасивні системи безпеки. Також пропонується дозволити приватну власність на паливо для ММР та змінити підходи до оператора ядерної установки: для приватних об’єктів оператор буде визначатися власником, а для державною власності —Cabinet of Ministers України (КМУ). Це має зменшити монополію та зробити ринок більш конкурентним.
Законопроєкт також передбачає спрощення процедур розміщення майданчика під ММР, можливість перепрофілювання існуючих майданчиків ТЕС/ТЕЦ під ММР за умови дотримання безпеки, а також введення окремої частини, яка регулює прийняття в експлуатацію та ліцензування на різних етапах життєвого циклу ядерної установки. Водночас закріплюються положення про відповідальність експлуатуючої організації, контроль безпеки та вимоги до радіаційної безпеки — але з акцентом на приватизацію певних аспектів та розподіл ролей між власниками та операторами.
- Вигоди для громадян: підвищення енергетичної безпеки, зниження залежності від імпортного фіксованого палива, можливість більш маневрового та гнучкого постачання електро- та теплової енергії, розвиток нових робочих місць, зростання прозорості ринку за рахунок чітких правил “власник–оператор”. Також параметри ММР відповідають зобов’язанням щодо декарбонізації та інтеграції до європейського енергетичного ринку.
- Вигоди для МСП/великого бізнесу: можливість приватного фінансування та участі у проектах за моделлю «власник–оператор», спрощення ліцензування для будівництва ММР та використання існуючих майданчиків, що зменшує капітальні бар’єри, доступ до міжнародного фінансування та нові контракти на поставку електро- та теплової енергії як товару.
- Ризики та виклики: збільшення регуляторних вимог та відповідальності, потенційні корупційні ризики у сфері дозволів та розміщення майданчиків, потреба в надійному нагляді за безпекою та радіаційним захистом, складність управління відпрацьованим паливом та довгостроковим сховищем. Також важливо, як швидко та прозоро уряд відрегулює контрактні відносини між власниками та операторами.
- Прямі/непрямі витрати: для бізнесу — витрати на ліцензування, відповідність безпеці та технічному регламенту, можливі витрати на адаптацію майданчиків; для держави — потреби в посиленні регуляторних органів та контролю. З одного боку очікується залучення приватних інвестицій та зменшення навантаження на бюджет, з іншого — зобов’язання забезпечити захист населення та довкілля.
- Очікувані наслідки: збільшення обсягів виробленої електроенергії, зниження вуглецевих викидів за рахунок заміни частини ТЕС/ТЕЦ на ММР, можливість експорту енергії до ЄС та розвиток локальних виробничих ланцюгів навколо ядерних проєктів.
- Кого це зачепить: приватні власники майданчиків та паливної бази, майбутні оператори ММР, інвестори та банки, регуляторні органи, місцеві громади, промислові споживачі та населення, яке споживає електроенергію та тепло.
- Коли настане чинність: норми, що віднесені до базових положень законів, зазвичай набирають чинності з дня опублікування; окремі положення про ліцензування та управління життєвим циклом мають бути узгоджені урядом у шестимісячний строк після набрання чинності. Важливо слідкувати за підзаконними актами та регуляторними вимогами.
Законопроєкт також передбачає зміни у відповідних актах, які регулюють право власності на паливо для ММР, статус ядерних матеріалів та розподіл компетенцій між Верховною Радою, Кабінетом Міністрів та регуляторами. Цей комплекс нововведень може кардинально змінити ланцюги поставок, фінансування та відповідальність за ядерну та радіаційну безпеку.
Висновок: законопроєкт має потенціал суттєво підвищити енергетичну безпеку, прискорити декарбонізацію та створити нові інвестиційні можливості. Проте реальний ефект залежить від якісного регулювання, прозорої ліцензійної системи, ефективного нагляду за безпекою і чітких договорів між власниками та операторами. Без цього підвищується ризик корупційних зловживань та нерівного доступу до переваг для населення та бізнесу.
Що робити зараз: для зацікавлених сторін — слідкувати за публікацією та деталями регуляторних актів, формувати позаурядові консультаційні позиції та розробляти бізнес-плани в контексті нової моделі «власник–оператор»; готувати заявки на ліцензії та проводити оцінку ризиків для майданчиків та активів. Також варто звертати увагу на локальні потреби громад та бізнесу, щоб забезпечити прозоре впровадження та швидку адаптацію до нових правил. І обов’язково перевіряйте свої анкетні дані, щоб бути готовими до участі в майбутніх тендерах та обговореннях.