Цей законопроєкт пропонує додати новий підпункт до 266.4.1 Податкового кодексу України: для нежитлової нерухомості — зменшення бази оподаткування на 100 квадратних метрів. Норма набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком прийняття закону, а Кабінету міністрів доручено привести нормативні акти у відповідність у тримісячний строк після набрання чинності. Ідея проста: зробити оподаткування більш справедливим для громадян, які володіють невеликими нежитловими об’єктами (гаражі, сараї, майстерні, підсобні приміщення), як це зроблено для житлової нерухомості.
Нижче — як це вплине на пересічних громадян і малого/середнього бізнесу, які ризики виникають та які витрати передбачені законопроєктом.
Хто саме потрапляє під дію норми та які будуть наслідки:
- Хто виграє: фізичні особи, які володіють невеликими об’єктами нежитлової нерухомості (гаражі, сараї, майстерні, підсобні приміщення), зазвичай у сільській місцевості, пенсіонери та громадяни з нижчим рівнем доходів. У них база оподаткування зменшується на 100 кв. м.
- Обсяг вигоди: зменшення бази оподаткування на 100 кв. м за кожний базовий податковий період; розмір фактичної економії залежатиме від місцевої ставки податку та площі об’єкта.
- Вплив на бюджет місцевих громад: очікуване зменшення надходжень від податку на нежитлову нерухомість, що належить фізичним особам; приблизна оцінка зниження — орієнтовно 5–15% від загального обсягу податку на нежитлову нерухомість, але це незначне зниження для повного бюджету.
- Вплив на МСП та великий бізнес: прямий ефект — обмежено, бо норма надається фізичним особам за їхнє нерухоме майно. Прямий виграш отримують невеликі підприємці, які користуються нежитловими приміщеннями як частиною бізнесу.
- Ризики корупції та зловживань: через просту просту формулу зменшення можуть виникати помилки в адмініструванні або зловживання при визначенні площі; потрібна ясна процедура та контрольні механізми в податкових системах.
- Прямі та непрямі витрати: для влади — додаткові витрати на оновлення програмного забезпечення та інструкцій; для громадян — потенційна економія з-за зменшення бази; для місцевих бюджетів — зменшення податкових надходжень, але незначне в масштабах бюджету та з високою соціальною вигодою.
Змістовно законопроєкт прагне вирівняти умови оподаткування між житловою та нежитловою нерухомістю, забезпечити соціальну справедливість для тих, хто володіє невеликими нежитловими об’єктами у сільській місцевості, та зменшити податковий тиск на людей з низьким доходом. Водночас це може трохи зменшити надходження до місцевих бюджетів та потребує відповідних адміністативних кроків з боку Кабінету Міністрів та податкової служби.
Кому і коли це особливо стосується? В першу чергу — громадян, які мають невеликі нежитлові приміщення у власності, а також фермери та приватні підприємці, які використовують такі приміщення для господарських потреб або малого бізнесу. Норма набуде чинності з 1 січня наступного за роком прийняття закону, а уряд має доопрацювати нормативні акти протягом тримісячного строку після набрання чинності.
У висновку: законопроєкт має значний соціальний ефект за рахунок підвищення фінансової доступності для невеликих власників нежитлової нерухомості, але потребує уважного впровадження та моніторингу бюджетних наслідків. Рекомендації: оцініть, чи діє у вашому випадку знижка 100 кв. м, зверніться до податкової для підтвердження застосування пільги, та слідкуйте за оновленнями уряду щодо регуляторних актів.