Не всі «прискорення» однаково безпечні. Цей проєкт прагне зробити міжнародне співробітництво швидшим — але швидкість іноді підмінює прозорість і захист прав.
Що саме держава хоче змінити і навіщо. Коротко і по суті: пропонують дозволити обмін документами та доказами електронними комунікаціями (у т.ч. запити про міжнародну правову допомогу та екстрадицію), формалізувати «міжнародний розшук» (визначити момент його початку), спростити порядок підготовки й надсилання екстрадиційних клопотань, узаконити відеодопити осіб за кордоном (через Єдину судову ІКС або в консульських приміщеннях у воєнний/надзвичайний стан), впорядкувати питання виконання вироків і передачі засуджених, а також надати механізми для роботи з конфіскованими активами за кордоном. З одного боку — мета: привести правила у відповідність до міжнародних стандартів (FATF, угоди з ЄС, робота з EPPO), підвищити оперативність обміну інформацією і виконання міжнародних процедур (швидше отримувати докази, активи, передавати вироки). З іншого — кілька суттєвих новацій впливають на права і гарантії сторін:
- Вигоди: швидше міжнародне співробітництво (економія часу при запитах і екстрадиції), формалізація процедур для міжнародних організацій (наприклад, співпраця з EPPO), можливість відеодопитів за кордоном у кризових умовах, чіткіші правила для виконання іноземних вироків та повернення/розподілу конфіскованих активів.
- Захист інформації (плюс і мінус): з’являється стаття 545¹, яка обмежує доступ до матеріалів міжнародного співробітництва лише тим, хто працює з запитом, і вимагає згоди запитуючої сторони для розкриття — це позитив, але не компенсує всі ризики секретності.
- Ризики для приватності і недоторканності житла: у випадках тимчасового доступу до речей і документів на території іноземної держави в ухвалі суду не вимагають вказувати низку даних (зокрема, про особу, яка буде виконувати доступ, або наслідки невиконання). Це зменшує прозорість і ускладнює контроль — ризик того, що дії за кордоном будуть «чорною скринькою» для українських підозрюваних або власників майна.
- Ризики щодо доказів: прийняття електронних матеріалів та визнання доказів з-за кордону без додаткової легалізації пришвидшить процес, але ставить під сумнів ланцюжок збереження доказів (chain of custody), автентичність і можливість захисту — особливо якщо немає чітких правил перевірки достовірності та можливості оперативного судового контролю.
- Ризики для бізнесу: МСП і великі компанії, що мають офіси, склади чи активи за кордоном, можуть опинитися під швидшими арештами/замороженням активів через електронні запити; судові процедури з повернення/розподілу конфіскату за кордоном тепер формалізовані, але бізнес муситиме інвестувати в супровід і відповідність запитам.
- Корупційні ризики та централізація: більше повноважень, процедур і дискретних рішень зосереджено в центрах (Міністерство юстиції, центральні органи). Без підсилених гарантій прозорості це створює можливості для зловживань і політизованих рішень.
- Про терміни і запуск: закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування — отже зміни можуть почати діяти швидко; органам треба буде оперативно налагодити електронні канали, переклади, внутрішні процедури і кібербезпеку.
Узагальнений висновок для суспільства (з позиції прав людини). Закон має реальні технічні переваги: пришвидшення міжнародного співробітництва та імплементація міжнародних зобов’язань. Водночас норми залишають простір для «безсудових» або непрозорих дій у міжнародному вимірі: ухвали про доступ за кордоном без повного розкриття суб’єктів виконання і спрощене прийняття електронних доказів — це ризик для приватності, контролю та права на ефективний захист. За критеріями захисту житла та недоторканності приватної сфери — проєкт дає часткові гарантії (ст.545¹), але не усуває суттєвих лазівок. Отже — це часткове покращення по ефективності, але при наявності суттєвих ризиків для прав людини.
Поради — що робити вже зараз:
Для громадян: фіксуйте будь-які дії правоохоронців (дати, час, хто пред’явив документи), вимагайте копії ухвал і запитів, наполягайте на участі адвоката. Якщо вас чи ваше майно торкаються міжнародні дії — вимагайте від органів інформації про те, хто ініціював запит і на підставі чого.
Для бізнесу (МСП і великого бізнесу): проведіть аудит активів за кордоном, налаштуйте процедури реагування на міжнародні запити (юридичний супровід, переклади, ланцюг збереження даних), підвищіть кібербезпеку при прийомі/відправленні електронних матеріалів.
Усім: звертайте увагу на технічні деталі. зберігайте метадані електронних документів, вимага єте письмові підтвердження отримання/відправлення, документуйте ланцюги пересилання доказів і арешту майна.
Адвокатам і правозахисникам: готувати шаблони оскаржень і запитів до суду щодо допустимості електронних доказів, вимагати роз’яснень від центральних органів про порядок доступу до матеріалів міжнародного співробітництва, наполягати на судовому контролі і участі захисту.
Коротке резюме для громадян: швидше — не завжди краще. Проєкт зменшує деякі бюрократичні бар’єри, але залишає правові «чорні коробки» при міжнародних доступах і прийнятті електронних доказів. Якщо вас це стосується — дійте проактивно: документуйте, вимагайте копій, шукайте правову допомогу і оскаржуйте неправомірні дії.