Коротко і чесно: держава намагається швидко отримати під контроль великі смуги землі вздовж кордону з Росією та Білоруссю — до 2 км — щоб облаштувати фортифікації й просіки. Це має сенс з точки зору безпеки, але водночас створює серйозні ризики для власників землі, місцевих громад та довкілля.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Уточнюють Земельний та Лісовий кодекси і Закон про використання земель оборони: розширюють ділянки, що не належать до лісового фонду, та дозволяють передавати їх у постійне користування військовим частинам Держприкордонслужби з правом видалення дерев і чагарників. Для ділянок на кордоні з РФ і Білоруссю ширина може сягати до 2 км. На період дії воєнного стану і ще один рік після нього — відшкодування збитків при вилученні аграрних і лісових земель не передбачене. Вилучення чи передача таких земель третім особам забороняється без письмового погодження центрального органу, що відповідає за охорону кордону. Кабінет Міністрів має розробити порядок видалення насаджень протягом 9 місяців.
Чому це роблять. Офіційна мета — пришвидшити інженерне та фортифікаційне облаштування кордону, уникнути процедур і фінансових перепон, які нібито затримували роботи під час війни. Держава прагне зменшити навантаження на прикордонне відомство і спростити доступ до земель для охорони кордону.
Кого і як це торкнеться на практиці, та коли норми запрацюють. Норми набирають чинності наступного дня після опублікування; але порядок видалення насаджень та інші підзаконні акти — протягом 9 місяців. На практиці першими постраждають: власники приватних і орендованих сільгоспділянок та лісових угідь уздовж кордону; місцеві громади, що втратять податки й ресурси; МСП у секторі деревообробки та сільського господарства; великі лісопромислові й аграрні компанії з активами в прикордонних зонах. Також зміниться статус земель комунальної власності — ради можуть втратити контроль над ділянками. Держприкордонслужба і пов’язані підрядники отримують прямі вигоди.
- Вигоди: швидше обладнання кордону, менше процедурних бар’єрів для військових, зниження прямих бюджетних витрат на компенсації у короткостроковій перспективі, чіткіший правовий режим для прикордонних ділянок.
- Ризики: масові втрати приватних і комунальних земель або їх фактичне позбавлення користування; екологічні збитки (вирубка смуг до 2 км, руйнування біорізноманіття, ерозія); соціальна напруга в громадах; юридичні позови через порушення прав власності; централізація дискреції в руках прикордонного органу, що підвищує ризики зловживань і корупції під час погоджень і передачі ділянок; відсутність громадських консультацій підвищує соціальну неприйнятність рішень.
- Втрати і непрямі витрати: втрачені доходи місцевих бюджетів (податки, орендна плата), витрати на відновлення довкілля, потенційні компенсації через суди, логістичні збої для МСП, довгострокове зниження земельної вартості прикордонних територій.
Оцінка — добре це чи погано для суспільства. Мета — захищена і зрозуміла: національна безпека. Проте у поточній формі проєкт має значні негативні наслідки для прав власності, екології та місцевих громад і створює сильні корупційні ризики. Тому в цілому — рішення логічне з позиції оборони, але небезпечне для суспільства без чітких гарантій, прозорості та компенсаторних механізмів. Якщо не допрацювати — більше шкоди, ніж користі.
Поради, що робити вже зараз: власникам і орендарям землі — зафіксуйте права (кадастрові записи, договори, фото/відео меж), зверніться за правовою допомогою; місцевим радам — підготуйте інвентар майна, оцінку втрат і публічні звернення до депутатів; МСП — уточніть ризики для ланцюгів постачання, страхуйте активи, документуйте збитки; громадським організаціям і екологам — вимагайте чітких критеріїв видалення насаджень, екологічних оцінок, прозорих процедур погодження і можливостей оскарження; народним депутатам — наполягати на доповненнях: механізмах справедливої компенсації, екологічних гарантіях, відкритих процедурах погодження та чітких строках реалізації підзаконних актів. Паралельно — готувати колективні звернення і моніторити передачі землі.