Коротко і без зайвих слів: держава хоче формально визнати добровільні пенсійні фонди як такі, чиє припинення діяльності має регулюватися окремим законом — так само, як зараз це зроблено для банків, страховиків і кредитних спілок.
Що саме пропонують змінити і навіщо. У статтю 104 Цивільного кодексу додають словосполучення «добровільного пенсійного фонду», тобто: особливості припинення їх як юридичних осіб тепер будуть встановлюватися спеціальним законом (паралельно з підготовленим законом «Про добровільні пенсійні фонди»). Мета — уникнути колізій між загальними нормами ЦКУ та спеціальним нормативом, а також наблизити регулювання до стандартів ЄС у сфері пенсійних установ.
- Вигоди: усунення правової невизначеності (щоб під час припинення діяльності не було розбіжностей між загальними і спеціальними правилами); технічна гармонізація з новим законом та європейськими стандартами; можливість закріпити у спеціальному законі чіткі механізми захисту коштів учасників (черговість вимог, сегрегація активів, обов’язковий аудит, нагляд регулятора).
- Втрати/ризики: сама правка — тільки формальна: якщо закон «Про добровільні пенсійні фонди» не міститиме жорстких гарантій, додавання до переліку не створить захисту для учасників; ризик, що під час припинення кошти учасників будуть предметом тривалих процедур та конфліктів з кредиторами; можливість зловживань під час ліквідації (повʼязані особи, сумнівні угоди перед припиненням, непрозорість вибору ліквідатора).
- Наслідки для бізнесу: для роботодавців та провайдерів — додаткові ризики при використанні таких фондів як елемент соцпакету (потрібні гарантії непреривності виплат і механізм передачі зобов'язань); для самих фондів — адміністративні витрати на підготовку до нового режиму припинення та можливі вимоги щодо капіталу і резервів.
- Ризики корупції і зловживань: непрозорі процедури припинення і призначення ліквідаторів, відсутність чітких заборон на виведення активів в період розформування, слабкий нагляд з боку регулятора — все це створює лазівки для привласнення коштів.
- Витрати: держава декларує відсутність додаткових витрат; реальні ж витрати ляжуть на самі фонди, їх учасників і контрагентів (юридичні супроводи, аудит, адаптація внутрішніх політик).
Чіткий висновок для суспільства (з погляду прав людини): сама по собі правка — корисна і потрібна як технічне вирівнювання правовідносин: краще, коли припинення фондів регулюється спеціальним законом, а не «запасними» загальними нормами. Проте це лише підготовчий крок: реальний захист прав учасників залежатиме від змісту закону про добровільні пенсійні фонди. Якщо в ньому не будуть прописані конкретні гарантії (сегрегація активів, пріоритет виплат учасникам, прозорі процедури ліквідації, судовий та незалежний нагляд), ризики втрати заощаджень і зловживань залишаться високими.
Що робити вже зараз (практичні поради):
1) Учасникам фондів: зберігайте всі договори, підтвердження внесків, виписки; уточнюйте у фонду, як зберігаються активи і які є гарантії у разі припинення; просіть інформацію про політику ліквідації і порядок виплат.
2) Для роботодавців і бізнесу: перегляньте договори з фондами, закладіть механізми переходу зобовʼязань на інший інструмент у випадку ризику припинення; вимагайте прозорої звітності від фондів, з якими співпрацюєте.
3) Для самих фондів і керівництва: підготуйте внутрішні процедури ліквідації, аудити і план передачі активів; забезпечте відокремлення активів учасників від активів організації.
4) Юридично: принаймні на стадії доопрацювання закону звертайтеся до Комітету ВРУ, профільного регулятора та адвокатів — лобіюйте чіткі гарантії для учасників, прозорі правила ліквідації та підзвітність ліквідаторів.
5) Громадянам і журналістам: тримайте під контролем процес ухвалення закону «Про добровільні пенсійні фонди» — саме там вирішиться, чи буде внесена до ЦКУ правка працювати на захист заощаджень.