Коротко й відверто: влада робить крок, щоб НБУ міг обмінюватися конфіденційною інформацією з іноземними регуляторами без ризику, що українські цивільні чи господарські суди (а також третейські провадження) зможуть вимагати цю інформацію у процесі розгляду справ. Це має допомогти отримати позитивну оцінку EBA і відновити міжнародний обмін даними, але одночасно звужує доступ до доказів у багатьох цивільних та комерційних спорах.
Що саме пропонується і навіщо: законопроєкт змінює низку процесуальних статей (ЦПК, ГПК) та уточнює порядок у Законі про банки — він:
- прямо забороняє клопотання, заяви і судові вимоги про витребування з боку судів цивільної та господарської юрисдикцій (а також третейських/арбітражних процедур) інформації, що становить банківську таємницю, якщо така інформація НБУ отримана від органу банківського нагляду іншої держави;
- додає вимогу, що НБУ може розкривати таку чужу інформацію лише за згодою того іноземного органу і «для цілей, наведених у такій згоді»;
- дає Нацбанку право оперативно оскаржити судове рішення про розкриття такої інформації (п’ятиденний строк до апеляції) і встановлює порядок відхилення клопотань/заяв у суді, якщо йдеться про інформацію, отриману від іноземного нагляду.
Головна мета — наблизити українське законодавство до вимог Директиви 2013/36/ЄС, отримати позитивну оцінку EBA та відновити обмін конфіденційною інформацією з регуляторами ЄС і іншими іноземними органами (це один із бенчмарків для фінансової інтеграції та умов МВФ).
- Вигоди: відновлення міжнародного обміну інформацією; підвищення довіри іноземних регуляторів; можливість НБУ ефективніше здійснювати надзор і співпрацювати у питанні запобігання відмиванню та фінансуванню тероризму; позитивний сигнал для євроінтеграційних процесів.
- Ризики: обмеження доступу до доказів у цивільних і господарських справах (позови про стягнення, корпоративні спори, банкрутства, відшкодування збитків тощо); ускладнення арбітражних процедур; ризик, що важливі факти, які є в розпорядженні НБУ після обміну з іноземними наглядачами, стануть недоступними для потерпілих або контрагентів.
- Втрати: затримки у вирішенні спорів, додаткові витрати на альтернативні способи доказування (експертизи, міжнародні запити), можливе переміщення спорів за кордон; ослаблення позицій кредиторів і контрагентів у внутрішніх судах.
Кого торкнеться найбільше: позивачі у цивільних/господарських справах, які потребують банківських даних; адвокати і арбітражі; банки (з одного боку — виграють у захисті конфіденційності, з іншого — мусять коригувати процеси взаємодії з НБУ); великі гравці, що ведуть міжнародні операції (переважно вигода через стабільніший обмін з регуляторами); МСП — опосередковано (у разі потреби довести фінансові операції може стати дорожче і складніше).
Ризики корупції та зловживань: концентрація інформації й надзвичайні процедури поза доступом цивільних судів створюють ризик, що дані використовуватимуться вибірково або будуть недоступні для контролю громадськості. Без прозорих механізмів обліку і звітування про випадки розкриття і запитів від іноземних регуляторів існує ймовірність зловживань.
Прямі й непрямі витрати: без значних бюджетних витрат для самого державного бюджету (згідно з пояснювальною запискою), але зростуть транзакційні витрати бізнесу і судів: більше процесів задля альтернативних доказів, більше міжнародних процедур, витрати на адаптацію внутрішніх політик банків і НБУ.
Коли і як запрацює: запропоновано, щоб норми набирали чинності наступного дня після опублікування; Кабмін має протягом 3 місяців ухвалити необхідні підзаконні акти. Практичний ефект на міжнародний обмін настане після того, як НБУ отримуватиме згоди та домовленості від іноземних наглядових органів і після позитивного висновку EBA.
Висновок — добре це чи погано для суспільства? У загальному — це політично й технічно обґрунтований крок для відновлення співробітництва з європейськими регуляторами і для виконання міжнародних зобов’язань. Однак без додаткових гарантій і прозорих процедур він серйозно звужує доступ до доказів у цивільному/господарському праві і створює реальні ризики для доступу до правосуддя та контролю над використанням конфіденційної інформації. Тобто — умовно позитивно для фінансової системи і міжнародних відносин, але негативно для доступу до судової інформації громадян і бізнесу, якщо не ввести компенсуючі запобіжники.
Що робити вже зараз (поради):
- громадянам і підприємцям: зберігайте власні первинні документи й виписки з банків; якщо готуєте судову справу, одразу плануйте альтернативні джерела доказів (контракти, платіжні доручення, виписки від контрагентів); у випадку підозри на злочин — розглядайте кримінальний або адміністративний канал, де доступ до інформації може бути іншим;
- МСП і великим компаніям: перегляньте договори з контрагентами і банками, передбачте механізми доступу до власної фінансової інформації та резервні методи підтвердження операцій;
- банкам і фінкомпаніям: підготуйте внутрішні процедури роботи з інформацією, що надійшла від іноземних наглядачів; встановіть журнал розкриттів, навчіть працівників та відпрацюйте алгоритм взаємодії з НБУ;
- юристам та арбітражним радникам: готуйте процесуальні стратегії, що не залежать від витребування через суд інформації, отриманої НБУ від іноземних органів; використовуйте міжнародні запити, звертайте увагу на кримінальні/адміністративні процедури;
- громадським організаціям і парламентарям: наполягайте, щоб реалізація закону супроводжувалася чіткими підзаконними актами і прозорими механізмами контролю (реєстр розкриттів, повідомлення заінтересованих осіб, критерії «цілей, наведених у згоді», механізми оскарження оперативних рішень НБУ).
Підсумок: закон рухає нас до євроінтеграції і відновлення міжнародної співпраці, але створює конфлікт між інтересом ефективного нагляду та правом на доступ до судових доказів. Його позитивний ефект залежатиме від підзаконних гарантій прозорості і процесуального балансу.
переглянути анкети, знайти свою даму, забронювати зустріч