Емоційно: Держава дає старт великому кроку — ми офіційно переводимо питання ESG у площину обов’язкової бухгалтерської звітності. Це шанс на прозорість і доступ до ЄС, але і додаткове навантаження для великих гравців та їхніх постачальників.
Що хочуть змінити і навіщо: законопроєкт доповнює Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» обов’язковою звітністю із сталого розвитку. Основні новації: звітність із сталого розвитку включається як окремий розділ звіту про управління; вона має бути складена за стандартами та таксономією, опублікована в єдиному електронному форматі; вимога поширюється на підприємства та групи з консолідованим чистим оборотом понад 450 млн євро та >1000 працівників; державні унітарні підприємства отримують окремі вимоги навіть якщо не досягають порогу; передбачено обов’язкову подачу консолідованих звітів, а також звіту з надання впевненості (assurance). Нормативи та форми визначатиме центральний орган (Мінфін) та Нацбанк для банків.
Чому це роблять: імплементація вимог ЄС (CSRD і суміжні акти) для гармонізації права, підвищення інвестиційної привабливості та забезпечення більшої прозорості впливу бізнесу на екологію, суспільство і управління.
- Вигоди: підвищення довіри інвесторів і кредиторів; стандартизована інформація для оцінки ESG‑ризиків; кращий доступ до європейських ринків капіталу; стимул до системного управління екологічними та соціальними ризиками; нові ніші для консалтингу, аудитів та IT‑рішень.
- Ризики: значні операційні та інформаційні витрати для великих компаній (збір даних, IT, внутрішній контроль, аудит); дефіцит сертифікованих надавачів «звіту з надання впевненості» може знизити якість перевірок; ризик формального «відшкрябування» показників (greenwashing); посилення централiзованих повноважень Мінфіну створює можливості для суб’єктивних тлумачень і корупційних ризиків при формуванні стандартів і таксономії.
- Втрати / витрати: прямі витрати на підготовку (ERP/BI, штат, навчання, зовнішні консультанти, аудит) для компаній у групі та постачальників; непрямі — витрати у ланцюгах постачання, де малим підрядникам доведеться надавати додаткові нефінансові дані; адміністративне навантаження на державні підприємства і банки (адаптація до міжнародних стандартів і подача нових форм).
Кого торкнеться реально: насамперед великі підприємства і великі групи (оборот >450 млн євро і >1000 працівників). Державні унітарні підприємства мають додаткові зобов’язання навіть за нижчих показників. Непрямо — середні та малі компанії, які в ланцюгу постачання великих платників.
Коли та як запрацює: закон набирає чинності з 1 січня 2027 року; перший звітний період для сталого розвитку — 2028 рік (тобто звіти публікуватимуться у 2029 за даними 2028 р.). Мінфін та НБУ мають шість місяців на приведення нормативів у відповідність — відлік часу починається з набрання чинності.
Висновок: добре чи погано для суспільства? Загалом позитивно: закон приводить правове поле у відповідність до євростандартів, підвищує прозорість і потенційно зменшує ESG‑ризики суспільства. Але позитив реалізується лише якщо держава і бізнес чесно інвестують у якість даних, аудит і захист від маніпуляцій. Інакше ризик формального «звітництва» та нерівномірного тиску на малий бізнес може перекреслити вигоди.
Практичні поради — що робити вже зараз?
Для великих компаній та груп: почніть gap‑аналіз: які стандарти будуть застосовні, які дані потрібні; визначте відповідальних у бізнес‑підрозділах; налаштуйте збір даних і внутрішній контроль; розгляньте постачальників assurance; оцініть ІТ‑потреби (таксономія, електронний формат).
Для державних унітарних підприємств: узгодьте підхід зі службою управління держвласністю і Мінфіном, перевірте вимоги Політики держвласності та готуйтеся до обов’язкового звітування.
Для МСП: оцініть, чи ви у ланцюгу великих звітних компаній — готуйтеся надавати дані; розгляньте можливість пропонувати послуги з підтримки сталого звітування.
Для аудиторів і консультантів: масштабування компетенцій з нефінансового аудиту/assurance — великий попит очікується в 2027–2029 роках.
Щоб мінімізувати ризики: вимагайте чітких підзаконних актів, стандартизованих форм і прозорих процедур погодження таксономії; бізнесу — фіксуйте витрати і часові плани, домовляйтесь із партнерами по ланцюгу постачання.
Порада наприкінці: не відкладати — починати з простої інвентаризації нефінансових ризиків і контактів у підрозділах, щоб до 2028 року мати дані і процеси для якісного звіту.