Нарешті — спроба зняти фінансовий вантаж із родин загиблих, полонених, зниклих безвісти та поранених у війні. Ця ініціатива має на меті зробити списання боргів простішим і безпечнішим для тих, хто постраждав від агресії.
Що хочуть змінити і навіщо:
Держава пропонує комплекс змін у трьох законах. По суті: 1) списані борги для «захищених категорій» (військові загиблі, полонені, зниклі безвісти, цивільні, позбавлені свободи, інваліди внаслідок війни, їхні члени сімей та спадкоємці) не включатимуться в оподатковуваний дохід фізичних осіб; 2) банківські установи звільняються від податкових коригувань при використанні резервів для такого прощення; 3) для решти боржників підвищується поріг неоподатковуваного списання — до розміру мінімальної зарплати в рік (замість попередніх 25% мінімалки для певних випадків); 4) Законом про споживче кредитування дається право членам сімей/спадкоємцям звертатися до кредитора з клопотанням про списання і формально дозволяється прощення 100% боргу; 5) у виконавчому провадженні передбачено обов'язкове закінчення виконавчих проваджень при врегулюванні (прощенні) таких боргів і скасування виконавчого збору для захищених категорій.
Навіщо це роблять: щоб прибрати податковий бар’єр, який змушував банки не списувати безнадійні борги або списувати, але при цьому генерувати податки для родин загиблих/відсутніх; заохотити добровільне анулювання кредитів, зменшити соціальну несправедливість і приборкати надмірний тиск на сім’ї, що втратили годувальника через війну.
- Вигоди: для постраждалих сімей — реальне зняття податкового навантаження на списані кредити; для фінансових установ — зниження податкових ризиків при індивідуальних рішеннях про списання; для ринку — стимул до очищення балансов від безнадійних кредитів; для суспільства — підсилення соціальної справедливості й уникнення непотрібного фіскального стресу на родини загиблих/полонених.
- Ризики і втрати: можливість зловживань — родини/псевдоспадкоємці можуть намагатися отримати списання без належної перевірки; кредитори отримають дискреційні повноваження (можуть списувати або відмовляти), що створює корупційні ризики при «домовленостях» з колекторами або місцевими впливовими групами; часткове скорочення податкових надходжень (формально мінімальне, але реальне для окремих місяців); адмінна навантаженість банків і НБУ/МФУ для розробки процедур і контролю; ризик «рейдерських» спроб оформити спадщину/представництво для списання чужих боргів.
- Кому боляче/кому вигідно: Малі компанії-кредитори/мікрофінансові організації можуть втратити частину доходів і матимуть витрати на перевірку заяв; великі банки виграють в частині зниження податкових резервів, але повинні впорядкувати процеси й документообіг; постраждалі громадяни та їхні сім'ї — пряма вигода; держава — політичний плюс, але потреба контролю і процедур.
- Прямі та непрямі витрати: прямі — витрати фінансових установ на адмінну реалізацію процедури (перевірка документів, робота гарячих ліній, ведення обліку); непрямі — менші податкові надходження, потенційні судові спори та витрати на антикорупційні перевірки.
- Коли і як запрацює: норми набирають чинності з дня, наступного за опублікуванням; Кабмін і НБУ мають 3 місяці на підготовку підзаконних актів — отже практична реалізація (формалізовані процедури у банках, оновлені реєстри, гарячі лінії) буде доступна протягом 2–3 місяців від публікації.
Висновок: загалом це соціально необхідна ініціатива — вона виправдано захищає родини, які постраждали від війни, і створює економічний стимул для очищення балансів банків. Але одночасно закон відкриває поле для зловживань і вимагає чітких процедур, прозорої верифікації претендентів та контролю з боку НБУ, Мінфіну і силових структур. Тобто добро, але з «умовою» — потрібен жорсткий механізм перевірки і прозорі правила гри.
Що робити вже зараз: для родичів/спадкоємців — зібрати і впорядкувати документи, що підтверджують статус (смерть, зникнення, полон, інвалідність), підготувати заяву до кредитора; перевірити наявність контактів кредитора на його сайті, звернутися на гарячі лінії; у випадку спору — звертатись до омбудсмена чи НБУ. Для банків і МФО — оновити сайти, встановити процедури прийому клопотань, навчити персонал, посилити документообіг та верифікацію заяв. Для громадських організацій — організувати допомогу з підготовки пакетів документів і консультації для уразливих родин. Держава повинна оперативно ввести підзаконні акти та запустити контрольні алгоритми для запобігання зловживанням.