Нарешті — у фокусі не технічність термінів, а причини масових запитів на скасування рішень. Ця правка намагається закрити «слабке місце» в назві системи, яке дає підстави ставити під сумнів законність складу судів та робити тисячі оскаржень.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Законопроєкт замінює в ст.376-1 КК фразу «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» на «Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі)». Тобто кримінальна норма про умисне внесення неправдивих відомостей, несвоєчасне внесення і несанкціоновані дії поширюється прямо і на окремі підсистеми/модулі (наприклад: електронні кабінети, модулі розподілу справ, документообіг тощо). Мета — уніфікувати назви, прибрати технічні підстави для оскаржень, зробити можливим застосування ст.376-1 до реальних речових систем, якими користуються суди й апарати.
Як це працюватиме на практиці. Якщо норма ухвалять, службова особа суду, ДСА, ВРП, ВККС чи інший уповноважений працівник ризикуватиме кримінальною відповідальністю за умисне або затримане внесення даних в будь-який модуль ЄСІКС (наприклад: неправильна реєстрація звернення, зміна статусу справи, фальсифікація часу подання документів). Закон набирає чинності наступного дня після публікації; ДСА і ВРП отримують 10 днів на приведення актів у відповідність — це швидко і означає оперативний старт відповідальності.
- Вигоди: закривання процедурних лазівок щодо назви системи; підвищення відповідальності за маніпуляції з електронними реєстрами; зниження ризику масових скасувань рішень через технічні формулювання; стимул до прискореного затвердження Положення ВРП та впровадження єдиного електронного документообігу; потенційна економія на паперовому документообігу і пришвидшення процесів.
- Ризики: криміналізація помилок адміністраторів і техперсоналу (відсутність чіткої межі між умислом і непрофесіоналізмом); широко сформульована норма дає простір для вибіркового переслідування і тиску через кримінальні справи; підвищення навантаження на слідство і суди в частині доказування умислу; ризик, що замість технічних і адміністративних рішень почнуть застосовувати кримінальне переслідування.
- Втрати та непрямі витрати: додаткові витрати на аудити, технічне укріплення систем, журналювання і збереження доказів; витрати апаратів судів і ДСА на адаптацію інструкцій; для сторін процесів — ризик відстрочення справ, потреба у юридичній і технічній експертизі; можливі репутаційні збитки органів правосуддя у разі масових обвинувачень персоналу.
Кого це торкнеться: передусім працівники апаратів судів, IT-адміністратори, посадовці ДСА/ВРП/ВККС, слідчі та прокурори, а також учасники кримінальних проваджень та бізнеси, що залучені до резонансних справ. Великі компанії відчують ефект опосередковано — через стабільність судових процедур і ризики для зібраних доказів.
Короткий висновок. Ініціатива має позитивну логіку — вона усуває формальну прогалину, яка реально створювала ризик масових оскаржень і підривала довіру до електронного судочинства. Проте формулювання і швидкі строки виконання створюють значні ризики для переслідування працівників за технічні помилки та для зловживань владою. Суспільству це може принести більшу правову визначеність, але лише за умови введення чітких гарантій і технічних запобіжників.
Що робити вже зараз (практичні поради). Окремі кроки для різних учасників:
- суддям і керівникам апаратів: негайно впровадити журналювання всіх дій у підсистемах, зберігати резервні копії і відомості про авторизацію; обмежити права доступу за ролями; провести внутрішні інструктажі та навчання про розмежування адміністративної помилки й умислу;
- IT‑службам і ДСА: підготувати технічні процедури відновлення, аудитів та доказової бази (лог-файли, часові мітки, логи доступу); прискорити приведення Положень у відповідність і публічні процедури;
- адвокатам і бізнесу: негайно скачувати і зберігати рішення й довідки з ЄДРСР/ЕКЕС, фіксувати час отримання документів, готувати експертизи з автентичності записів у разі потреби;
- народним депутатам і громадським організаціям: вимагати доповнення закону гарантіями — чітке визначення умислу, поріг матеріального/процесуального шкоди, запровадження адміністративної відповідальності як першої міри для неумисних порушень, і гарантії захисту для працівників, що діяли в добрій вірі.
Завершую: закон потрібен, але у нинішній редакції він більше створює потенціал для репресивних практик, ніж для цивілізованого порядку в електронному суді. Рекомендую паралельно вимагати технічних і процесуальних запобіжників, а сторонам процесу — зосередитись на збереженні доказової бази та контролі доступів.