Коротко: законопроєкт робить участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції більш «правом, яке суд зобов’язаний забезпечити» за вашою заявою — але при цьому не вирішує всі ризики, пов’язані з технікою, безпекою даних і рівним доступом до правосуддя.
Що саме держава хоче змінити і навіщо. Нинішні норми дозволяли відеучасть «за умови наявності техніки в суді». Проєкт перекладає акцент: учасник подає заяву про відеучасть, а суд повинен її забезпечити — окрім трьох виключень: 1) немає технічної можливості в суді; 2) явка визнається обов’язковою; 3) заява подана з порушенням порядку. Суд має зазначати наявність технічної можливості в ухвалі про відкриття провадження. Такі зміни пропонуються до ЦПК, ГПК та КАС, а судові органи отримують 3 місяці на приведення внутрішніх інструкцій у відповідність.
- Вигоди. Поліпшення доступу до суду для осіб у віддалених районах, під час воєнного стану, для людей з інвалідністю, зайнятих або тих, хто не може безпечно прийти до суду. Скорочуються часові та транспортні витрати. Є формальна вимога: суд має вказати техможливість в ухвалі, а також зобов’язання забезпечити якість звуку/зображення і фіксацію засідання (це підвищує прозорість).
- Втрати і ризики для громадян. Цифровий розрив — бідніші учасники можуть бути в менш вигідному становищі (поганий інтернет, відсутність eID). Процесуальні ризики: переривання зв’язку, неможливість коректно ставити питання під час допиту, складність захисту прав при технічних збоях. Немає чітких гарантій компенсації для учасника, якщо суд забезпечив «частково» або з порушенням якості; неврегульовані санкції щодо суду за неналежну організацію.
- Для бізнесу (МСП і великі компанії). Перевага — швидше і дешевше участь у комерційних/адміністративних процесах, можливість одночасної координації команд. Недолік — в складних госпдоговорах і великих спорах особиста присутність може бути ключовою для доказів і допитів; ризик технічних збоїв ускладнить стратегію захисту.
- Безпека даних і приватність. Фіксація відео/аудіо і централізоване збереження у ЄСІТС створюють ризики витоку та несанкціонованого доступу; питання захисту персональних даних і термінів зберігання лишаються делегованими до «Положення про ЄСІТС», яке потрібно оновити. Це важливо для конфіденційних матеріалів (медичні дані, комерційна таємниця).
- Ризики зловживань та судової практики. Суд може формально «забезпечити» відео, але з низькою якістю, або навпаки — тиснути на учасника з вимогою погодитися на відеоформат замість особистої явки. Пункт про «явку, що визнана обов’язковою» дає суду значну дискрецію; без додаткових стандартів це місце для неоднорідної практики.
- Прямі та непрямі витрати. Держава формально не прогнозує нових витрат, але на практиці суди й адміністрація ЄСІТС потребуватимуть інвестицій у канали звʼязку, обладнання, кібербезпеку, та навчання працівників. За 3 місяці це може бути непросто реалізувати на рівні всіх місцевих судів.
- Кого торкнеться. Всі учасники процесу — фізособи, представники, адвокати, бізнес, засуджені й ув’язнені (для них є окрема процедура). Особливо — люди в зоні бойових дій, переселенці, малозабезпечені, мешканці сіл, а також суди з обмеженими ресурсами.
Узагальнений висновок з погляду прав людини. Ідея — зробити суд більш доступним — корисна й відповідає праву на судовий захист. Проте ключові гарантії справедливого процесу і захисту приватності не отримали достатнього підкріплення: цифрова участь лишається введенням без додаткових механізмів контролю якості, швидкого реагування на техпровали, чітких правил щодо конфіденційності і санкцій за порушення. Тобто з точки зору недоторканності житла та приватності прямих загроз немає, але є ризик непрямого тиску і «цифрової дискримінації». Загальна оцінка — позитивні кроки до доступності, але з помітними ризиками, які треба закривати окремими правилами.
Що робити вже зараз (практичні поради для громадян і бізнесу).
1) Перед поданням заяви про відеучасть зафіксуйте в заяві, яким способом будете ідентифікуватись (eID) і які техзасоби використовуватимете. Попросіть в ухвалі суду підтвердження наявності технічної можливості.
2) Якщо суд організовує відеоконференцію, одразу вимагайте фіксації (аудіо/відео) та долучення запису до матеріалів справи; зберігайте підтвердження надсилань і скріншоти з’єднання при технічних проблемах.
3) Якщо у вас слабкий інтернет або немає eID — просіть суд забезпечити участь у приміщенні іншого суду або надати техпідтримку. Не погоджуйтеся на відеучасть, якщо вона створює реальні перешкоди для захисту ваших прав (просіть відкладення засідання).
4) Адвокату/МСП: плануйте стратегію на випадок техзбоїв — запасні канали зв’язку, резервні представники, клопотання про перенесення. Документуйте кожен технічний інцидент і зберігайте копії матеріалів.
5) Якщо вважаєте, що через відеформат порушено ваше право на справедливий суд (маніпуляції, неможливість поставити питання, втручання у приватність) — оскаржуйте ухвалу/рішення, фіксуйте порушення у скарзі, звертайтеся з клопотаннями про забезпечення доказів або про відкладення засідання.
6) Громадським організаціям і професійним асоціаціям: контролюйте виконання переходу ЄСІТС, вимагайте відкритості правил зберігання даних і стандартів кібербезпеки; допомагайте малозабезпеченим з доступом до ідентифікації і техзасобів.
Підсумок: закон — крок у бік доступності, але щоб це не стало «доступністю лише для тих, хто має інтернет і eID», потрібно доповнити практику чіткими гарантіями якості, доступності техпідтримки, прозорості зберігання записів і механізмами відновлення порушених прав.