Коротко і щиро: держава хоче змусити служби, які працюють із постраждалими від домашнього насильства, дивитися не лише на дорослого — а й окремо оцінювати ризики для кожної дитини, що живе з постраждалою особою. Це звучить правильно, але реалізація може дати і користь, і небажані ефекти.
Що саме пропонують змінити і навіщо: у статті 14 Закону про запобігання та протидію домашньому насильству дописують, що під час оцінки ризиків служби зобов’язані одночасно визначати ризики, що загрожують кожній дитині, яка проживає з постраждалою особою. Мета — не пропустити загрози для дітей, покращити індивідуальні заходи захисту та координацію між поліцією, службами у справах дітей, охороною здоров'я та соцпрацівниками. Набрання чинності — з дня, наступного за днем опублікування закону.
- Вигоди: більше уваги до дітей — раннє виявлення ризиків, персоналізовані заходи захисту (план безпеки для дитини), краща координація між службами, потенційне зниження тяжких наслідків для дітей у сім’ях з домашнім насильством. Положення стимулює створення стандартів оцінки ризику і може допомогти у судових/адміністративних справах.
- Ризики та втрати: у відсутності фінансування та підготовки — формальні, поверхневі оцінки, зловживання дискрецією працівників, підвищене навантаження на служби у справах дітей і поліцію, ризик надмірного втручання (наприклад, необґрунтовані клопотання про відібрання дитини) або, навпаки, нерівномірна реалізація по регіонах. Є ризик порушення конфіденційності, якщо дані про дитину/сім'ю не захищені належним чином.
- Кого торкнеться: постраждалі дорослі з дітьми, самі діти, БПД та громадські організації, служби у справах дітей, поліція, заклади охорони здоров’я та освіти. Для переважної більшості бізнесу — пряма дії не передбачені; непрямо — місцеві НУО та провайдери соцпослуг можуть отримати додаткові замовлення/вимоги.
- Наслідки для малого та середнього бізнесу (МСП): в основному опосередковані — МСП, що надають соціальні послуги або орендують приміщення для центрів підтримки, можуть отримати додатковий попит; інші сектори — майже без змін.
- Наслідки для великого бізнесу: репутаційні — роботодавці повинні уважніше ставитись до програм підтримки працівників, можлива потреба в посиленні політик внутрішнього захисту. Прямі витрати мінімальні.
- Ризики корупції і зловживань: дискреційні оцінки без стандартизованих форм і контролю створюють поле для маніпуляцій (наприклад, смс- або усні «договори» з працівниками служб, тиск на батьків). Також ризик неправильного використання даних про дітей.
- Прямі й непрямі витрати: закон стверджує, що додаткових витрат з держбюджету не потребує, але на практиці потрібні тренінги, методики, психологи, технології збереження даних — це навантаження на місцеві бюджети й НУО; можливі судові витрати при спорах.
- Коли і як запрацює: норма починає діяти наступного дня після публікації, але ефективність залежатиме від розробки методик, стандартних форм оцінки ризику та підготовки персоналу; без цього — декларативний механізм із нерівномірною практичною реалізацією.
Висновок: загалом — потрібна і корисна ініціатива: вона підсилює захист дітей у контексті домашнього насильства. Однак позитивний ефект можливий лише за умови стандартизації процедур, підготовки кадрів і гарантій фінансування або перерозподілу ресурсів. Інакше ризики формалізму, помилкових рішень і порушення прав сімей перевищать користь.
Що робити вже зараз (поради для різних учасників): постраждалим — вимагати письмової оцінки ризику для дитини, фіксувати звернення, звертатися по допомогу до юристів та НУО; працівникам служб — запитувати стандарти й форми, фіксувати рішення, вимагати навчання; місцевим органам влади — закласти бюджет на підготовку і психосоціальну допомогу; депутатам і активістам — добиватися чітких методик і контролю якості реалізації. Усі сторони мають подбати про захист персональних даних дітей і прозорі механізми оскарження рішень.