Коротко і прямо: звучить як просте «погашення боргів» — держава пропонує зафіксувати механізм, коли її заборгованість перед громадами за компенсацію різниці в тарифах на тепло буде вираховуватися і використовуватиметься для списання боргів цих громад перед Нафтогазом за спожитий газ.
Що саме хочуть змінити і навіщо: у прикінцеві положення Закону «Про ринок природного газу» пропонується записати обовʼязок Кабміну в тримісячний строк провести верифікацію (підрахунок) сум, які держава винна кожній сільській/селищній/міській громаді за різницю в тарифах на теплову енергію, а потім — протягом ще одного тримісячного терміну — списати борги відповідних громад перед НАК «Нафтогаз України» у межах верифікованої суми. Ідея пояснюється прагненням «вирівняти» дві перехресні заборгованості без додаткових витрат з бюджету.
- Вигоди: швидке позначення та потенційне списання частини боргів місцевих теплопостачальних підприємств, зниження тиску на бюджети громад, зменшення адміністративної тяганини з примусовим стягненням боргів; політичний ефект — показовий крок до врегулювання боргового питання.
- Позитив для бізнесу: комунальні підприємства отримують полегшення, що тимчасово знижує ризик банкрутств і соціальну напругу у опалювальний сезон.
- Втрати/ризики для держави та НАК: фактичне списання — це прихований трансфер на користь місцевих підприємств, який погіршить фінансовий стан Нафтогазу, зменшить його ліквідність і кредитоспроможність; ризик створення прецеденту для подальших подібних списань.
- Корупційні ризики: велика ймовірність непрозорої верифікації та «ручного» розподілу сум між громадами; можливі зловживання при визначенні періодів, обсягів і методології розрахунку різниці тарифів.
- Юридичні та практичні ризики: суперечки між НАК, місцевими громадами і державою щодо методології і періодів; судові позови з боку кредиторів Нафтогазу; складність з уніфікованою базою даних і перевіркою первинних документів.
- Наслідки для МСП і великого бізнесу: прямо — мінімальні; опосередковано — можливе збільшення тиску на державні фінанси і зміна тарифної політики в майбутньому (якщо бюджет компенсуватиме наслідки списань), що може позначитися на цінах для підприємств.
- Прямі і непрямі витрати: адміністративні витрати на верифікацію, потенційне погіршення платоспроможності Нафтогазу, можливі компенсації з резервних фондів; непрямі — втрата довіри кредиторів і інвесторів, ризик збільшення вартості запозичень для енергетичного сектора.
- Кого торкнеться: перш за все — місцеві громади та їхні теплопостачальні підприємства, НАК «Нафтогаз», центральний бюджет і, опосередковано, споживачі (через можливі зміни в тарифотворенні та якості послуг).
- Коли це запрацює: проєкт передбачає дві послідовні тримісячні фази — верифікація, потім списання; але на практиці реальна перевірка і подолання процедурних спорів може зайняти значно більше часу.
Висновок: ідея — вирівняти перехресні заборгованості без додаткових бюджетних видатків — має сенс як швидкий адміністративний механізм. Проте в запропонованому вигляді вона небезпечна: без чіткої методології, публічного реєстру верифікації і незалежного аудиту ризики зловживань, неправильних нарахувань і погіршення фінансового стану Нафтогазу перевищують очікувані вигоди. Отже — умовно позитивно для громад, але з високими ризиками для держави і енергетичної фінансової стабільності.
Що робити вже зараз (поради для практики):
- Місцевим радам та комунальним підприємствам: зберіть повні первинні документи на їхні борги за газ, підготуйте реєстр заборгованості і відокремте сумнівні/прострочені вимоги; наполягайте на публічному опублікуванні результатів верифікації;
- НАК «Нафтогаз»: підготуйте прозору звітність по дебіторці, напрацюйте сценарії компенсацій і моделі впливу списань на ліквідність; наполягайте на праві предʼявляти зустрічні вимоги у випадку розбіжностей;
- Кабінету Міністрів і Комітету ВР з енергетики: розробити письмову методологію верифікації, залучити незалежного аудитора і забезпечити публічність реєстру; встановити механізми корекції при виявленні помилок;
- Громадським організаціям і донорським структурам: вимагати прозорості процедури та публічного аудиту, щоб списання не стало інструментом політичного лобіювання;
- Побутовим споживачам: контролюйте локальні рішення органів самоврядування, цікавтеся, як списання вплине на якість послуг і майбутні тарифи.
Підсумок: законодавча норма може швидко зменшити локальні борги, але без сильних проти зловживань — створить нові проблеми для державних фінансів і енергетичної системи. Тому приймати треба з жорсткими гарантіями публічності, методології та незалежного аудиту.