Це рішення стосується не тільки музики й історії — воно зачіпає питання, як держава поводиться з релігією в публічному житті і що може вимагати від людей під час офіційних заходів.
Що пропонують і навіщо.
Верховна Рада планує офіційно затвердити «Боже великий, єдиний» (музика М. Лисенка, слова О. Кониського у редакції О. Кошиця) як «Духовний гімн України» та формально впровадити його використання під час широкого кола заходів — державних, громадських, релігійних, міжконфесійних, культурних, спортивних, місцевих урочистостей тощо. Постанова встановлює, що гімн виконується після Державного гімну на урочистостях загальнодержавного значення, передбачає поведінкові правила (стояти, чоловіки знімати головні убори) і дає доручення уряду щодо популяризації та використання пісні за кордоном. Також пропонують, щоб засідання Верховної Ради у Національний день молитви починалися з виконання цього твору.
- Вигоди: формалізація історичного твору, уніфікація практики виконання на офіційних заходах; символічне підкреслення духовного й культурного елементу в державних церемоніях; відсутність прямих бюджетних витрат.
- Ризики/Втрати для прав людини і суспільства: посилення ролі релігійного тексту в офіційних заходах держави-установи може порушувати принцип світськості і нейтральності держави; наявність вимог щодо поведінки (стояти, знімати головні убори) створює риск примусу до дій релігійного характеру — практика ЄСПЛ вважає таке примусове втручання у свободу совісті спорідненим обмеженням (приклад — справа про примус до релігійних дій під час офіційних процедур); ризик стигматизації атеїстів, віросповідних меншин і тих, хто утримується від релігійних практик; невизначеність щодо того, як поєднується вимога «Державний гімн починає й завершує урочистість» і нова норма, що передбачає додатковий «духовний гімн» після Державного гімну — це створює колізію й правову невизначеність.
- Наслідки для бізнесу й МСП: приватні та комунальні установи, заклади освіти, спортклуби можуть опинитися під тиском проводити заходи з цим гімном; працівникам доведеться вирішувати, чи брати участь у церемоніях, що мають виразно релігійний характер; ризик конфліктів на робочому місці і судових позовів через примус до участі.
- Корупційні/адміністративні ризики: доручення популяризувати гімн та його використання за кордоном створює можливості для непрозорих контрактів, відряджень, фінансування заходів і «преференцій» тим, хто організовує виконання; відсутність чітких гарантій добровільності підвищує ризик зловживань службовим становищем.
- Кому це торкнеться: усі, хто відвідує публічні заходи (громадяни, державні службовці, студенти, військові, учасники спортивних змагань), органи місцевого самоврядування, навчальні заклади, приватні компанії, дипломатичні установи за кордоном.
Чіткий висновок з огляду на права людини.
Ініціатива має культурну й символічну складову, але з погляду прав людини викликає більше ризиків, ніж безумовних здобутків. Держава — світська і має залишатися нейтральною щодо релігій; формальне впровадження молитовного тексту в офіційні заходи та встановлення обов'язкової поведінки учасників створює умови для непрямого примусу до релігійних дій. Без чітких гарантій добровільності, опції відмови без наслідків і механізмів захисту свободи совісті такі зміни підвищують ризик порушення фундаментальних прав. Висновок: більше ризиків, ніж очевидних позитивів для захисту свободи віросповідання і нейтральності держави.
Що робити вже зараз — практичні поради.
1) Фіксуйте: якщо на вашому заході вимагають участі в виконанні Духовного гімну — зберігайте запрошення, програми, накази або листи організаторів; робіть аудіо/відеозаписи й збирайте показання свідків.
2) Якщо ви відмовляєтеся брати участь з релігійних або світоглядних підстав, відмовляйтеся ввічливо письмово і просіть письмових роз'яснень організатора щодо наслідків відмови. Це стане доказом у разі порушень.
3) Для працівників і керівників: розробіть внутрішні політики недискримінації та добровільності участі у церемоніях; консультуйтеся з юристом щодо обов'язковості участі співробітників.
4) Для громадян і правозахисників: контролюйте виконання документу — фіксуйте випадки примусу, звертайтеся до Уповноваженого з прав людини, адміністративних судів або готуйте індивідуальні скарги, якщо виникає тиск.
5) Для депутатів і громадянських організацій: наполягайте на техніко-юридичних доопрацюваннях (чіткі запобіжники: добровільність, можливість мовчазного стояння/сидіння, право зберігати релігійні головні убори з обґрунтуванням, відсутність санкцій) і на гармонізації текстів із законом про Державний гімн та конституційним принципом світськості.
Підсумок: ініціатива має культурне підґрунтя, але без гарантій недоторканності свободи совісті і чітких механізмів недопущення примусу вона створює реальні ризики для прав і свобод громадян. Треба вимагати змін до проєкту, які зроблять участь добровільною та захистять від дискримінації.