Це про гроші та привілеї — простими словами. Держава пропонує зробити фіксований механізм виплат для людей, які отримають статус «Засновник сучасної держави — народний депутат»: щомісячне довічне грошове утримання на рівні 80% від посадової частини зарплати народного депутата — члена комітету (за ставкою на момент набуття права).
Що саме хочуть змінити і навіщо. Закон пропонує формалізувати порядок призначення, структуру, індексацію і джерело фінансування цих довічних виплат. Головні пункти:
- розмір: 80% місячної зарплати народного депутата — члена комітету станом на дату набуття права;
- виплата складається з двох частин: солідарної пенсійної частини (за правилами Пенсійного фонду) та «різниці» до 80% — ця різниця фінансується безпосередньо з державного бюджету;
- «різницю» індексують щороку 1 березня за коефіцієнтом, встановленим для пенсійної системи; частина, яка є солідарною пенсією, перераховується у строки та порядку, передбачених законом про пенсійне страхування;
- призначення/виплата/припинення/поновлення здійснюються Пенсійним фондом з урахуванням особливостей, передбачених відповідними законами;
- право на виплату виникає з моменту набуття статусу «Засновника», який встановлюється розпорядженням Голови Верховної Ради;
- Кабмін має привести підзаконні акти у відповідність протягом 3 місяців; закон набирає чинності наступного дня після опублікування.
- Вигоди: дає ясний механізм для тих, хто отримає статус; гарантує автоматичне фінансування «різниці» з держбюджету (тобто виплати здійснюватимуться навіть якщо солідарна пенсія маленька); врегульовує роль Пенсійного фонду в адмініструванні виплат.
- Реальні витрати: у проєкті оцінено близько 170 осіб‑бенефіціарів і додаткові видатки держбюджету — приблизно 56,4 млн грн на рік (після першого «піврічного» року). Тобто це регулярне бюджетне навантаження.
- Ризики і втрати для суспільства: створюється окрема фінансова привілея для обмеженої групи — кадрова «каста» з довічними виплатами; підвищується навантаження на державний бюджет, що може скоротити ресурси на інші соціальні програми; відсутні публічні консультації та чіткі гарантії прозорості виплат (як саме публічно фіксується набуття статусу, як звітуватимуть про витрати); механізм набуття статусу через розпорядження Голови ВР відкриває ризик політизації або політичного торгу при присвоєнні статусу.
- Ризики корупції та зловживань: право на довічні виплати прив’язане до адміністративного рішення (розпорядження Голови ВР) — без додаткових публічних процедур це дає поле для домовленостей; бюджетна стаття «різниці» може стати механізмом непрозорого витрачання, якщо не буде відкритої звітності і можливості контролю.
- Кому це торкнеться: передусім особам, яким присвоять статус «Засновника» (очікувано ~170 осіб за проєктом), але і весь платник податків — через прямі витрати з держбюджету; також Пенсійний фонд та органи, що адмініструють виплати, отримають додаткову адміністративну роботу.
- Час і практичне втілення: закон набирає чинності з дня після публікації; право на виплату виникає з моменту набуття статусу за розпорядженням Голови ВР; Кабмін і ПФУ мають 3 місяці привести свої акти у відповідність — але реальні виплати залежатимуть від того, коли будуть зроблені відповідні розпорядження та виділені кошти у бюджеті.
- Права людини і рівність: на рівні принципів це створює нерівність у доступі до довічного утримання — окрема категорія з гарантованими виплатами, що не прив’язана до потреби чи заслуг у соціальному розумінні. Немає посилених гарантій прозорості та підзвітності.
Висновок для суспільства. Закон упорядковує механіку виплат, але фактично закріплює довічну державну фінансову привілею для обмеженої групи осіб і перекладає частину витрат на бюджет. Це не питання вторгнення в приватне життя чи кримінальних процедур, але питання соціальної справедливості, публічних фінансів і прозорості. Якщо уряд і парламент прагнуть мінімізувати ризики — потрібно забезпечити публічний, чіткий порядок присвоєння статусу, публічну звітність про виплати, чіткі підстави для припинення виплат у разі службових/кримінальних порушень і механізми оскарження.
Що робити вже зараз (поради).
1) Громадянам і НУО: вимагати публічної інформації про критерії набуття статусу «Засновник», список осіб із датами набуття статусу та сумами виплат (запити до ПФУ, парламенту, моніторинг бюджетних рішень). 2) Для журналістів/ревізорів: просити щоквартальні звіти ПФУ про виплати цієї категорії; аналізувати, чи є випадки одночасного отримання виплат і виявлених порушень. 3) Для потенційних бенефіціарів: перед вибором отримати детальну консультацію адвоката щодо наслідків (оподаткування, сумісності з іншими виплатами, підстав для припинення). 4) Для депутатів/активістів: вимагати внесення в закон положень про прозорі процедури присвоєння статусу та механізмів контролю і оскарження (щоб зменшити ризики політизації). 5) Відстежити, чи будуть передбачені кошти у державному бюджеті — зауважте: проєкт вже оцінює потребу в додаткових видатках, тож контроль бюджетної процедури критичний.
Коротко: проєкт дає чіткий механізм виплат, але робить це дорого і непрозоро — створює постійне бюджетне навантаження та клас привілеїв без достатніх запобіжників. Суспільству й контролюючим інституціям варто вимагати прозорості й механізмів підзвітності.