Це про життя підлеглих і відповідальність тих, хто командує. Держава хоче чіткіше карати командирів за накази, що призвели до невиправданих втрат особового складу, і карати тих, хто приховує ці втрати.
Що саме пропонується і навіщо: вводиться нова кримінальна стаття, яка криміналізує віддання наказу або розпорядження «всупереч очевидній тактичній або оперативній недоцільності», якщо виконання наказу спричинило значні або тяжкі невиправдані втрати. Санкції — від обмеження волі до 15 років у випадку дій у воєнний час або в бойовій обстановці. Окремо карають умисне приховування втрат. Норма передбачає звільнення від відповідальності, якщо втрати були наслідком виправданого тактичного ризику при дотриманні статутів і всіх можливих заходів для мінімізації втрат.
Мета — підвищити відповідальність командирів, захистити життя солдатів і показати, що безпідставні ризики матимуть кримінальні наслідки. Але на практиці така норма працюватиме лише за умов чітких процедур розслідування, методик оцінки рішень у бойовій обстановці та гарантій, що командири не будуть автоматично переслідувані за результат, а не за умисел і недбалість.
- Вигоди: зростає правова відповідальність за відверто ризиковані або злочинні накази; підвищується захист життя військовослужбовців; можливе підвищення суспільної довіри при належному застосуванні.
- Ризики: широкі і суб’єктивні формулювання («очевидна недоцільність», «невиправдані втрати») створюють великий простір для юридичної невизначеності і політичного чи кадрового тиску; можливі масові кримінальні провадження проти командирів за результат, а не за умисел; ризик політизації та використання статті як інструменту «шукають винних» при системних проблемах (нестача озброєння, логістики, розвідданих).
- Втрати/прямі наслідки: параліч прийняття рішень у командирів (страх ризику); зростання адміністративного і судового навантаження на слідство та суди; додаткові витрати на документування рішень, юридичний супровід і підготовку доказової бази; зниження оперативної гнучкості під час бойових дій.
Висновок: Ініціатива має виправдану мету — захист підлеглих і посилення відповідальності — але в такій редакції створює значні ризики для бойової ефективності й може призвести до зловживань під час розслідувань. Тому оцінюю її як умовно корисну за умови доопрацювання: треба звузити термінологію, прописати чіткі процедури розслідування, стандарти доказування та гарантії захисту прав командирів, які діяли в екстремальних умовах.
Що робити вже зараз (покроково і просто):
1) Командирам і штабам — почати ретельно фіксувати обставини прийняття рішень: час, джерела розвідданих, наявні сили і засоби, альтернативи, розрахунок ризику, накази в письмовій/електронній формі. 2) Міноборони та Генштабу — ініціювати розробку внутрішніх методик оцінки «виправданого тактичного ризику», чітких критеріїв «значних» і «тяжких» втрат та порядку попередньої правової консультації у складних рішеннях. 3) Прокуратурі/СБУ — напрацювати алгоритми розслідування, щоб уникнути автоматичного криміналізування кожного бойового випадку; створити спеціалізовані підрозділи з військової експертизи. 4) Сім’ям і громадським організаціям — вимагати прозорих розслідувань і публічних стандартів доказування, не піддаватися на швидкі «виправдання» від начальства. 5) Бізнесу (підрядникам, МСП у сфері оборони) — перевірити договори та процедури звітності, бо посилена відповідальність командирів може спричинити ретельніші перевірки ланцюгів постачання і вимог до звітності.
Якщо ви хочете — допоможу стисло сформулювати внутрішні інструкції для підрозділу або зразки фіксації бойових рішень; а також пораджу, як запросити правову оцінку наказу до факту його виконання.