Коротко і емоційно: держава хоче «взяти» з банків більше — тимчасово, різко і одразу. Це план на підвищення податкового тиску на фінансовий сектор у 2026–2027 роках з наслідками, які відчує весь ринок.
Що саме пропонують і навіщо: для банків базова ставка податку на прибуток підвищується до 50% у 2026–2027 роках. Крім того, банкам забороняють у ці роки зменшувати оподатковуваний прибуток за рахунок від’ємного значення об’єкта оподаткування (тобто переносити минулі збитки). Невикористані збитки дозволять врахувати лише починаючи з 1 січня 2028 року у встановленому порядку. Офіційна мета — термінове наповнення держбюджету на 2027 рік для потреб оборони.
Практична логіка і чого очікувати: це класичний тимчасовий «військовий» або фіскальний захід: швидко збільшити надходження. Але ставка 50% — дуже висока для банківського бізнесу, який працює на тонких маржах і має регулятивні обмеження на капітал. Заборона використання податкових збитків підвищує реальний тягар, бо банки не зможуть пом’якшити удар за рахунок минулих втрат.
- Вигоди: швидке збільшення доходів державного бюджету у 2027 році; видимість справедливого внеску фінансового сектору у потреби оборони.
- Основні ризики та втрати: суттєве зниження чистого прибутку банків, тиску на капітал і рентабельність; підвищення вартості кредитів і зниження кредитування бізнесу та населення; можливе скорочення інвестицій, дивідендів і бонусів; ризик накопичення NPL при гіршому фінансуванні економіки.
- Для МСП: втрата доступності кредитів, вища вартість запозичень, посилення вимог щодо застав і ковенантів; деякі малі банки можуть скоротити присутність у регіонах.
- Для великого бізнесу: прямого податку немає, але посилення цін кредитів і фінансовий тиск на корпоративні лінії призведуть до зростання фінансових витрат і ризику зриву інвестиційних проєктів.
- Корупційні та процедурні ризики: стимул для податкового планування та оптимізації (перенесення прибутку за межі банківської юрисдикції, перерозподіл доходів у групах), ризик «кастомних» пільг і винятків під тиском окремих банків; тиск на регулятора щодо пом’якшення або субсидування окремих установ.
- Прямі й непрямі витрати: прямі — додаткові податкові надходження; непрямі — втрата кредитної активності, зростання вартості капіталу, потенційне падіння ВВП через обмеження фінансування.
- Кого саме торкнеться: всі банки, які оподатковують прибуток в Україні; кінцево — позичальники, вкладники, працівники банків, а також суміжні галузі, що залежать від кредитування.
- Коли це запрацює: з дня набрання чинності закону (наступний день після опублікування): норми застосовуються до податкових періодів 2026–2027 років, а механізм врахування нерозглянутих збитків почне діяти з 1 січня 2028 року.
Чіткий висновок: короткостроково — це дасть державі додаткові гроші для критичних витрат. Проте середньо‑ і довгостроково — це негативний крок для економіки: зростання вартості кредитування, зниження доступності фінансування, тиск на банківську стійкість і ризик побічних стимулів для ухилення від оподаткування. Тому для суспільства в цілому це переважно погано, якщо не будуть включені компенсатори і прозорі заходи для мінімізації побічних ефектів.
Що робити вже зараз (практичні поради):
Банкам: терміново переглянути прогнози ліквідності та капіталу, підкоригувати політику дивідендів, комунікувати з НБУ та Мініфіном, підготувати сценарії підвищення ставок і оптимізації витрат, посилити управління кредитним ризиком.
Малому та середньому бізнесу: перевірити графіки позик, зафіксувати кредитні ставки зараз, шукати альтернативні джерела фінансування (факторинг, лізинг, держпрограми), продовжити переговори з банками щодо ковенантів.
Великому бізнесу: передбачити у бюджетах підвищення фінансових витрат, диверсифікувати джерела фінансування, прискорити критичні інвестиції за можливості.
Громадянам: очікуйте можливого зростання комісій та ставок по роздрібних кредитах, слідкуйте за умовами депозитів і не піддавайтеся паніці щодо банківських вкладів (депозити застраховані згідно правил ФГВФО).
Регулятору та парламентарям: передбачити чіткі механізми захисту платоспроможності банків, прозорі компенсації або таргетовані заходи для підтримки кредитування реального сектору, контролювати ризики ухилення від оподаткування.