Це серйозний перепис правил гри — і він може як врятувати від надмірної прокурорської експансії, так і створити нові ризики.
Що держава намагається змінити і навіщо.
Головна ідея проєкту — формально привести функцію прокурора щодо представництва інтересів держави у відповідність до Конституції й рішення КСУ: прокуратура більше не представляє «громадянина або державу», а лише інтереси держави і лише у виключних випадках, чітко перерахованих у законі. Закон встановлює перелік «виключних підстав» (порушення фундаментальних національних інтересів, захист об’єктів, що перебувають під особливою охороною або вилучені з цивільного обороту, колізії повноважень, коли інші органи не захищають інтереси держави, випадки необґрунтованих активів тощо). Прокурор отримує процесуальні права лише після обґрунтування підстав у суді. Визначено джерела інформації для ініціації представництва, запроваджено строк (5 днів, або до 20 за обґрунтуванням) на надання даних від органів влади, дозволено спеціальний доступ САП до реєстрів для справ з необґрунтованими активами. Також заборонено участь прокурора у справах, пов’язаних з виборами, роботою парламенту, президентом, медіа, партіями тощо. Набрання чинності — з 1 січня 2027 року; старі справи далі по старих правилах до остаточних рішень.
- Вигоди: підвищується конституційна легітимність функції прокуратури; обмежується можливість «широкого» використання прокурорської представницької ролі проти приватних осіб; процедура (судове підтвердження підстав) додає процесуальних гарантій і захищає принципи змагальності; чіткий перелік випадків дає підстави уникнути довільності; централізація справ про необґрунтовані активи в САП підвищує фокус і професіоналізацію цих справ.
- Ризики: формулювання «фундаментальні національні інтереси» та «стратегічні пріоритети» залишаються розмитими — це дає дискрецію і потенційну політичну інструменталізацію; вимога судового підтвердження підстав створює додаткові процедурні затримки — держава може втратити швидкість реагування у випадках, коли інші органи формально мають повноваження, але не спроможні діяти; доступ прокурора до реєстрів і право на безоплатне отримання копій документів можуть стати інструментом тиску на місцеву владу та бізнес (адміністративне навантаження і ризик витоку/неправомірного використання даних); декларація відсутності бюджетних видатків — попри це управлінські та правничі витрати для органів влади й бізнесу зростуть.
- Втрати: для державних органів — додаткові обов’язки реагувати на запити прокуратури в короткі строки та ризик відповідальності при невиконанні; для бізнесу (особливо власників об’єктів, що можуть бути віднесені до «особливо охоронюваних» або фігурувати у справах про необґрунтовані активи) — ризик позовів, експертиз, блокування активів, витрати на захист; для місцевих громад — можливі судові спори щодо земель, прибережних зон, лісів, культурних пам’яток; для громадян — затримка або ускладнення відновлення справедливості, якщо судові процедури розтягнуться.
Кого зачіпає найбільше: державні та місцеві органи влади (нові обов’язки відповіді на запити), державні/комунальні підприємства та власники земель і природоохоронних об’єктів, суб’єкти підозри по необґрунтованих активах (великий бізнес і політично пов’язані особи), САП і Офіс Генпрокурора (організаційне навантаження), місцеві громади (суперечки щодо ресурсів). Набрання чинності — з 1.01.2027; існуючі провадження лишаються за старими правилами до остаточних рішень.
Короткий висновок: добре чи погано для суспільства? Загалом — зміна має позитивний конституційний сенс: вона звужує поле для позасистемного розширення прокурорських повноважень і вбудовує процедуру судової перевірки підстав. Проте реальна користь залежатиме від того, наскільки буквальні чи розмиті будуть визначення «фундаментальних інтересів» і «стратегічних пріоритетів», і від практики судів. Якщо держава не деталізує критерії — обмеження можуть виявитися формальними, а дискреція — джерелом ризиків і тиску.
Практичні поради — що робити вже зараз:
1) для бізнесу (великий та МСП): провести правовий аудит власності (землі, лісів, прибережних смуг, об’єктів культурної спадщини), зберегти і впорядкувати документи; мати план правового реагування на запити прокурора; готувати фінансові й нормативні довідки до можливих позовів щодо «необґрунтованих активів»; укласти договір з адвокатом, який спеціалізується на захисті активів і адміністративних процесах. 2) для органів місцевої влади: відпрацювати процедуру відповіді на прокурорські запити (термін — 5 робочих днів), централізувати копії ключових документів, переглянути доступність реєстрів. 3) для державних підприємств і ОТГ: відновити архівацію правочинів, угод, актів передачі й інвентаризацію земель/ресурсів. 4) для громадян: якщо володієте землею чи майном поруч з охоронюваними зонами — зберігайте всі документи, готуйтеся до можливих звернень зі сторони прокурора. 5) для юристів і НГО: слідкувати за судовою практикою щодо тлумачення «виключних випадків» і готувати консолідовані пропозиції щодо критеріїв, аби зменшити ризик довільного застосування норми.