Емоційний вступ. Держава фактично вмикає «режим максимального фінансування оборони»: збільшення доходів і величезні вливання у спецфонд — це рішення про пріоритет безпеки над багатьма іншими соціальними та інфраструктурними потребами. Це правильно з точки зору виживання, але має свої підступні наслідки.
Що саме хочуть змінити і навіщо:
Кабмін пропонує внести низку змін у Закон про Держбюджет-2026, щоб забезпечити масштабне фінансування сектору безпеки і оборони. Головні кроки:
1) Залучити значні надходження в рамках механізму посиленої співпраці з ЄС (ППУ) — еквівалент величезного пакета фінансування на 2026–2027 роки — і зарахувати його як доходи бюджету: частина в загальний фонд (бюджетна підтримка), частина — у спеціальний фонд для оборони (закупівлі, модернізація, боєприпаси тощо). Міністерству оборони делегують закупівлі за цими коштами у порядку, який затвердить Кабмін.
2) Перерозподіл внутрішніх надходжень: військовий збір (з 1 липня по 31 грудня 2026) зараховується повністю до спеціального фонду і спрямовується переважно на грошове забезпечення військовослужбовців; вивізне мито на товари військового призначення/подвійного використання теж у 2026 році йде в спецфонд на потреби Міноборони та ОПК.
3) Додатково дозволяють виплачувати винагороди військовим за знищені безпілотники агресора; збільшують резерви на комплексні плани стійкості регіонів (енергетична стійкість, осінньо‑зимовий період) — окрема бюджетна програма з відкриттям трансфертів місцевим бюджетам.
4) Зменшують державні зовнішні запозичення у 2026 році (перерахунок фінансування і граничного обсягу боргу) за рахунок очікуваних надходжень від ЄС.
Вигоди / ризики / втрати (узагальнений список)
- Вигоди: різке посилення фінансування армії та ОПК; можливість швидкої закупівлі, модернізації техніки й боєприпасів; підвищення грошового забезпечення військових; додаткові кошти на стійкість регіонів і енергонейтральність; потенційне зменшення потреби у зовнішніх запозиченнях держави.
- Фіскальні наслідки: доходи пропонують збільшити приблизно на 2,29 трлн грн, видатки — на ~1,56 трлн грн; спеціальний фонд зростає більш ніж на 1,5 трлн грн (великі транші від ППУ та перерозподіл військового збору).
- Ризики умовності коштів від ЄС: міжнародні договори за Регламентом ППУ можуть містити обмежене право ЄС вимагати повернення частини коштів — наприклад, якщо держава виплатить компенсації за збитки. У разі активації такого права бюджет отримає зобов’язання з повернення, що створює фінансовий ризик і може вимагати термінових коригувань видатків.
- Корупційні та контрольні ризики: масові кошти на оборону + прискорені процедури закупівель (переважно через Міноборони) — типовий набір ризиків: непрозорі контракти, непропорційне спрямування підрядів великим оборонним компаніям, ризик зловживань у підрядних мережах. Якщо не посилити публічний контроль — корупція суттєво зросте.
- Наслідки для громадян і МСП: громадяни отримають кращу оборонну безпеку і, можливо, стабільніший платіж для військових; але загальний фонд втрачає частину ресурсів (перерозподіл військового збору), що може позначитись на соціальних програмах; для МСП — можливості підряду в ОПК, але високі бар'єри входу й жорсткі вимоги можуть віддати перевагу великим гравцям.
- Непрямі витрати: адміністрування, аудит, супровід угод з ЄС, ризик репутаційних втрат при невідповідному використанні коштів; у разі повернення коштів від ЄС — прямий бюджетний тиск на наступні роки.
- Хто постраждає/виграє: виграють — Міноборони, великі оборонні підприємства, частина регіонів, що отримають кошти на стійкість; ризикують — програми загального фонду, малі непідготовлені підрядники, платники податків у довгостроковій перспективі через потенційні зобов'язання повернення.
- Терміни реалізації: закон набирає чинності наступного дня після опублікування; військовий збір зараховується в спецфонд з 1 липня по 31 грудня 2026; Кабмін і Міноборони мають ввести порядки закупівель/виплат у місячний термін; Міністерство фінансів інформує Раду/Кабмін у 10-денний строк у разі вимоги повернення коштів ЄС.
Чіткий висновок: загалом ініціатива — необхідна з огляду на нагальну безпекову потребу: держава посилює армію і ОПК, ухвалює заходи для енергетичної стійкості та грошового забезпечення. Але це «подвійний меч»: швидкі великі гроші підвищують ризики корупції, зменшують простір для соціальних витрат загального фонду та створюють довгострокову фіскальну невизначеність через можливу вимогу ЄС про повернення коштів.
Практичні поради: що робити вже зараз
1) Уряд та парламент: запровадити окремі антикорупційні гарантії — публічні реєстри контрактів, прозорі електронні тендери, аудити НАЗК/Рахункової палати, щоквартальні звіти до ВР про витрати ППУ. 2) Міністерство оборони: розробити чіткі, відкриті правила закупівель і порядок винагороди за знищені БПЛА; забезпечити доступ МСП до підрядів (розподіл лотів, прозорі критерії). 3) Міністерство фінансів: створити резервний план фінансування на випадок вимоги повернення коштів від ЄС (фіскальний буфер, механізм компенсацій). 4) Для бізнесу: перевірити готовність до участі в оборонних тендерах, привести документи/сертифікацію у відповідність, підготувати ланцюги поставок. 5) Для громадян і громадських організацій: вимагати прозорих публічних звітів і контролю витрат, долучатися до моніторингу.
Переглянути текст, вимагати публічної звітності від відповідальних органів і вимагати механізмів захисту від фінансових ризиків — це зараз не політичний каприз, а необхідність, якщо державі цікаво зберегти фінансову стабільність разом із обороноздатністю.