Коротко і відверто: держава пропонує прирівняти арбітражних керуючих до категорії осіб із підвищеним кримінально-правовим захистом — як державних виконавців чи працівників правоохоронних органів. Це означає жорсткіші санкції за опір, втручання або пошкодження майна, а також адміністративні штрафи для тих, хто безпідставно не дає їм інформацію.
Що саме хочуть змінити і навіщо: законопроєкт доповнює кримінальний кодекс статтями, які вже існують для суддів, виконавців і правоохоронців, словами «арбітражний керуючий». Тобто за опір під час виконання ними повноважень, за тиск чи втручання — передбачені підвищені санкції; умисне знищення або пошкодження їхнього майна теж карається суворо. У кримінальному процесі — передбачено, що рішення про запобіжні заходи та вироки щодо арбітражних керуючих мають додатково повідомлятися Мін’юсту та Національній асоціації арбітражних керуючих. В адміністративному кодексі з’являється норма про штрафи для посадовців, які неправомірно відмовляють у наданні інформації арбітражному керуючому за запитом; їм також дають повноваження складати протоколи та передбачають передачу таких справ до суду.
Формальна мета — забезпечити незалежність арбітражних керуючих, пришвидшити процедури банкрутства, протидіяти тиску та зловмисним перешкодам. На практиці держава прагне посилити механізми захисту фахівців, від яких залежить розподіл майна боржника і задоволення кредиторських вимог.
- Вигоди: 1) швидший доступ арбітражного керуючого до необхідної інформації (через ризик штрафів для держслужбовців); 2) додатковий кримінальний захист проти фізичного тиску, погроз і руйнування майна — це реальний засіб захисту в умовах конфліктів у справах про банкрутство; 3) підвищення відчуття безпеки для керуючих може скоротити зволікання у провадженнях, що корисно кредиторам і добросовісним боржникам.
- Ризики і втрати: 1) прирівнювання до «особливих» категорій ризикує надто широким трактуванням «втручання» — це може стискати право боржника чи кредитора на захист, протест або ефективний опір неправомірним діям керуючого; 2) криміналізація спорів може використовуватися задля політичного/комерційного тиску (наприклад, погрози притягнення до відповідальності за нібито «перешкоджання»); 3) адміністративні штрафи та право Мін’юсту/терорганів складати протоколи створюють механізм тиску на публічні установи й ризик формального «витиснення» інформації без належної перевірки; 4) додаткові процедурні гарантії для керуючих (наприклад, судовий контроль, швидке оскарження дій правоохоронців) проєктом не закріплюються — тобто захищеність одних посилюється, але контргарантій для громадян і бізнесу не додають.
- Наслідки для бізнесу: Малі та середні підприємства і великі компанії у разі банкрутства відчують і позитив (швидше отримають інформацію, порядні кредитори — розрахунок), і навантаження: адміністративні процедури для надання даних, ризик штрафів посадовців, можливі конфлікти навколо правомірності запитів. Офіси та склади бізнесу не підпадають під нові повноваження слідчих чи безсудові входи — але майно арбітражного керуючого (включно з приватним, якщо пов'язане з виконанням обов’язків) тепер отримує додатковий правовий захист.
- Ризики корупції та зловживань: Централізація повноважень повідомляти Мін’юсту й надання права територіальним органам складати протоколи може бути подвійним: з одного боку — інструмент реалізації прав, з іншого — можливість адміністративного впливу на розслідування і формування доказової бази. Якщо не будуть прописані запобіжники, можливі зловживання з боку арбітражних керуючих або посадовців Мін’юсту.
Висновок для суспільства з огляду на права людини: законопроєкт посилює захист арбітражних керуючих і це може підвищити ефективність процедур банкрутства. Проте зміни створюють потенційні ризики для прав боржників і кредиторів: криміналізація «втручань» без чітких гарантій проти зловживань може обмежувати право на захист і мирний протест. З огляду на принцип недоторканності житла та свободу від свавілля правоохоронців важливо, що проєкт не вводить додаткових повноважень щодо безсудового проникнення — але підвищена кримінальна охорона майна та особи арбітражного керуючого потребує додаткових процедурних запобіжників, яких наразі бракує.
Поради — що робити вже зараз: 1) арбітражним керуючим: документуйте всі запити і відповіді (скани, нотатки, свідків), фіксуйте випадки тиску й негайно звертайтеся до адвоката; 2) бізнесу і держслужбовцям: налагодьте внутрішні процедури відповіді на запити керуючих, призначте відповідальних, щоб уникнути штрафів; 3) боржникам і кредиторам: у разі конфлікту вимагайте письмових підстав дій керуючого, фіксуйте спірні дії; 4) усім зацікавленим: стежте за доопрацюванням проєкту в профільному комітеті — вимагайте чітких критеріїв «перешкоджання» та гарантій проти зловживань (процедури оскарження, участь адвоката, прозорість повідомлень до Мін’юсту і асоціації).