Коротко і відверто: держава пропонує закріпити, що статус «особливого (спеціального) суб’єкта владних повноважень» під час воєнного стану не дозволяє уникнути нарахування інфляційних втрат і 3% річних за прострочені грошові зобов'язання. Тобто — не можна «сховатися» за особливим статусом і уникнути компенсації знецінення грошей.
Що саме хочуть змінити і навіщо: у ст.625 Цивільного кодексу пропонують додати чітку норму: навіть якщо боржник — державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство з особливим статусом у воєнний час, це не підстава для звільнення або зменшення інфляційних втрат. Мета заявлена проста — захистити кредиторів (фізосіб, бізнесу) від втрат через інфляцію, забезпечити передбачуваність цивільно-правової відповідальності та уніфікувати судову практику.
Практичні наслідки: приватні кредитори та постачальники отримують явні підстави для стягнення індексу інфляції і 3% навіть з боржників зі «спеціальним» статусом. Для державних органів, комунальних підприємств та окремих держпідприємств це означає зростання фактичних виплат за простроченими платежами — тобто додаткове навантаження на бюджети та фінзвітність. Судова практика, на яку спирається ініціатива, вже рухалась у цьому напрямі; закон просто закріплює її в Кодексі і зменшує простір для оспорювання.
- Вигоди: підвищується захищеність кредиторів, зменшується правова невизначеність, стимул до вчасної оплати з боку боржників.
- Ризики/Втрати: додаткове фінансове навантаження на держбюджет і місцеві бюджети; можливі проблеми з виконанням інших бюджетних зобов'язань; збільшення судових спорів і витрат на їх обслуговування; ризик масових стягнень та блокувань рахунків у період воєнного стану, що може шкодити критичним послугам.
- Ризики корупції/зловживань: поява стимулу для «масової» пред’яви дрібних або формально обґрунтованих вимог з метою тиску на органи влади; можливість домовленостей про списання/відтермінування під тиском кредиторів з корупційними складовими.
Короткий висновок: для суспільства і ринків це скоріше позитив — закон підвищує правову передбачуваність і захищає приватні інтереси. Але для держави і місцевих бюджетів — це реальне джерело додаткових витрат і ризиків для фінансової стійкості в умовах воєнного стану. Отже, закон корисний для кредиторів і бізнесу, але небезпечний для бюджетної дисципліни, якщо не супроводжуватиметься механізмами пріоритизації виплат та захисту критичної інфраструктури.
Кому і коли це торкнеться: фізособи-кредитори, малий і середній бізнес, постачальники товарів/послуг, банки — отримають додаткові підстави для стягнення; державні органи, місцеві бюджети, держпідприємства — опиняться під фінансовим навантаженням. Норма набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням — отже діятиме негайно.
Поради — що робити вже зараз: 1) Кредиторам: перевірте контракти, зберігайте документальні підтвердження прострочень, готуйте прорахунок інфляційних втрат і вимоги на їх підставі; напрацьовуйте шаблони позовів і досудових претензій. 2) МСП: в договорах чітко фіксуйте порядок нарахування інфляційних втрат та відсотків, передбачайте строки і санкції; за можливості — обговорюйте аванси та інструменти захисту платежів. 3) Для органів влади і комунальних підприємств: терміново інвентаризуйте невиконані зобов'язання, закладіть резерви в бюджетах, перегляньте механізми реструктуризації боргів і пріоритети виплат. 4) Юристам і бухгалтерам: готувати методики нарахування індексу інфляції, типові розрахунки та судову стратегію; готувати мирові угоди і медіацію як швидший інструмент врегулювання.