Це про справедливість — але й про ризики для бізнесу й судів. Держава хоче, щоб сім’ї загиблих могли отримати суми моральної шкоди, які перевищують регламентний страховий ліміт — не тільки зі страхової компанії, а й додатково з власника «джерела підвищеної небезпеки» (наприклад, власника авто чи підприємства), але за рішенням суду.
Що саме пропонують змінити і навіщо. У статті 25 про виплати при смерті додають фразу: «а решта суми понад визначений ліміт підлягає стягненню з власника джерела підвищеної небезпеки (відповідно до рішення суду)». Ідея — відновити повніше відшкодування моральної шкоди, узгоджуючись із судовою практикою Верховного Суду: якщо шкода більше за регламентну виплату, потерпілі мають право домагатися різниці в суді у власника небезпечного об'єкта.
Як це працюватиме на практиці. Страховик (або МТСБУ) виплачує регламентну суму (наприклад, 25 мінімальних зарплат, як зараз). Якщо суд присудить більшу суму моральної шкоди, потерпілі зможуть звернутися до суду проти власника джерела підвищеної небезпеки і стягнути «решту» — але лише за судовим рішенням. Тобто держава перекладає надлімітні вимоги з страховика на фізичну або юридичну особу-власника.
- Вигоди для потерпілих: реальна юридична можливість отримати відшкодування понад суворий страховий ліміт; підвищення шансів на справедливу компенсацію в тяжких випадках.
- Втрати/ризики для громадян: процесуальна складність — треба доводити суму в суді; якщо визнати власника безплатним платником, але у нього немає активів, фактичного відшкодування може і не бути.
- Наслідки для МСП: власники малого бізнесу, індивідуальні підприємці та приватні власники транспортних засобів отримують суттєве додаткове ризикове навантаження; можливі банкрутства або дорогі страхові надбавки.
- Наслідки для великого бізнесу: великим перевізникам, агрохолдингам, логістичним компаніям — зростання страхових витрат, потреба в додаткових гарантіях і внутрішніх резервах; стимул до підвищення стандартів безпеки.
- Ризики корупції та зловживань: зростуть предметні спори й тиски на суди, можливі «мирні» домовленості під загрозою суду; шанс на рейдерські або спекулятивні претензії, якщо закон залишає невизначеними процедуру стягнення та критерії доказування.
- Прямі й непрямі витрати: більше судових витрат для потерпілих і відповідачів; для бізнесу — підвищення страхових тарифів, резервування коштів, реорганізація активів; для держави — навантаження на судову систему (довші процеси, апеляції).
- Кого зачіпає і коли запрацює: всі, хто володіє або користується «джерелом підвищеної небезпеки» (авто, підприємства, об’єкти з підвищеним ризиком). Норма набирає чинності наступного дня після опублікування — отже, застосовуватиметься одразу до нових випадків.
Оцінка — добре чи погано? У принципі зміна позитивна для постраждалих: вона руйнує штучний ліміт, що часто залишав сім’ї без справедливої компенсації. Проте без додаткових процесуальних і виконавчих гарантій це може перетворитися на джерело хаотичних судових суперечок, фінансового знищення малих власників та стимулу до обходу відповідальності через переформатування активів. Тобто — крок у бік справедливості, але з помітними ризиками для економіки й судової системи.
Що робити вже зараз — поради конкретно: потерпілим: збирайте повні докази (свідчення, медичні, експертизи), консультуйтесь з адвокатом ще до регламентної виплати; готуйтесь до судового доказування решти суми. Власникам джерел небезпеки (МСП і ФОП): негайно зробіть аудит ризиків, перегляньте страховий пакет і суміжні договори, створіть резервний фонд, перегляньте корпоративну структуру, впровадьте додаткові заходи безпеки. Страховикам: перевірте формулювання полісів і можливість ретроактивних коригувань тарифів/умов. Народним депутатам/виконавцям: врегулювати механізми забезпечення виконання рішень та обмеження зловживань (процедурні фільтри, чіткі критерії доказування, норми про відповідальність без активів).