Це великий крок у фінансовій політиці — але з підводними каменями. Законопроєкт фактично виводить сек’юритизовані активи та активи покриття облігацій з-під дії банкрутних обмежень і захищає трансакції зі створення пулів від автоматичного «відкоту» у процедурі банкрутства.
Що держава хоче змінити і навіщо. Головні новації:
1) Активи покриття (пул кредитів, іпотек тощо), що внесені до реєстру по програмі облігацій з покриттям або передані спеціальній платформі фінансування в рамках сек’юритизації — не включаються до ліквідаційної маси боржника і не підпадають під мораторій чи заходи захисту боржника під час банкрутства. Це гарантує інвесторам, що їхні права забезпечені окремими активами.
2) Договори передачі пулу і попередні ланцюги передачі активів (покупки оригінатором у первинного кредитора чи третіх осіб) не можуть бути визнані недійсними лише через те, що були укладені в «період підозри» (наприклад, три роки до відкриття провадження) або якщо платформі «було відомо» про неплатоспроможність відчужувача. Це звужує підстави для відвороту (clawback) таких трансакцій.
3) Права арбітражного керуючого / ліквідатора не поширюються на активи покриття та управління програмою облігацій з покриттям — цим має займатися спеціальний адміністратор згідно із законом про сек’юритизацію.
Цілі законопроєкту: узгодити Кодекс банкрутства з новим законом про сек’юритизацію та облігації з покриттям, привести регулювання у відповідність до стандартів ЄС та виконати зобов’язання перед МВФ — стимулювати ринок довгого фінансування, іпотеку та участь інвесторів.
- Вигоди: залучення інвесторів у ринок облігацій з покриттям; зниження вартості фінансування для банків-емітентів; потужний інструмент для розвитку іпотечного ринку і доступнішого довгострокового кредитування; відповідність європейським нормам — привабливість для іноземного капіталу; юридична визначеність для SPV та інвесторів.
- Ризики і втрати: послаблення позицій інших кредиторів (позичальники, постачальники, поручителі), бо частина активів виводиться з маси; підвищений ризик «передбанкурування» — коли активи швидко відчужують у SPV щоб їх захистити від кредиторів; можливість використання механізму для прихованої «закачки» проблемних активів та маніпуляцій з цілями виведення активів; зростання правових спорів навколо факту реальної відокремленості активів; ризик регуляторної прогалини і корупції при оформленні/реєстрації пулів і призначенні спеціального адміністратора.
- Хто конкретно постраждає/виграє: великі банки та інституційні емітенти — виграють (дешеве довгострокове фінансування); інвестори у покриті облігації — безпечніші інвестиції; дрібні кредитори і непов’язані контрагенти — ризик втратити частину претензій на активи; позичальники фізично — можуть отримати доступніші кредити з часом; держава — отримує макроекономічні переваги, але зростає потреба в нагляді.
Оцінка — добре чи погано? Загалом це позитивний крок для розвитку ринку капіталу і іпотеки: закон створює умови для випуску покритих облігацій і сек’юритизації, що зазвичай знижує вартість фінансування. Проте користь реальна лише якщо супровід — жорсткий: прозорий реєстр активів, нагляд, чіткі правила для спеціального адміністратора і обмеження на сумнівні передання активів. Без цього підвищується ризик зловживань і несправедливих втрат інших кредиторів.
Практичні поради — що робити вже зараз:
- Банкам/оригінаторам: готувати стандартизовані договори продажу/передачі активів, документувати ланцюг прав власності, впровадити внутрішні розділення активів, налаштувати звітність для реєстру активів покриття; узгодити механізми призначення незалежного спеціального адміністратора.
- Інвесторам: вимагати прозорих записів у реєстрі, юридичних висновків щодо відособлення активів, прав на потоки грошових надходжень та умов роботи спеціального адміністратора; аналізувати ризик «шахрайської» передачі активів.
- Кредиторам та постачальникам: моніторити клієнтів/контрагентів на предмет масових передавань пулів, оцінювати, чи ваші вимоги можуть опинитися поза ліквідаційною масою; у договорах вимагати додаткових запобіжників.
- Регуляторам/Уряду: швидко зробити прозорі правила реєстрації та контролю, запровадити AML/KYC для трансакцій, чітко прописати повноваження і відповідальність спеціального адміністратора, механізми притягнення до відповідальності за фіктивні операції.
Норми набирають чинності з 1 січня 2027 року — отже часу на підготовку мало: банкам, інвесторам і юристам варто почати роботу вже сьогодні.