Емоційно: нарешті звучить конкретна спроба наздогнати реальність — але чи не перетвориться це на бюджетний шок і політичні маніпуляції?
Що хочуть змінити і навіщо. Ініціатива зобов’язує державу при визначенні мінімальної пенсії (і певних інших виплат для непрацездатних) не опускатися нижче «фактичного» прожиткового мінімуму, який щомісячно розраховує центральний орган (Мінсоцполітики). Тобто формальний прожитковий мінімум, який нині затверджується в держбюджеті, має бути не нижчим за цей щомісячний показник. Мотив — вирівняти формальні виплати з реальною вартістю життя та виконати конституційну гарантію на достатній рівень життя для пенсіонерів.
Як це працює на практиці (які типові формулювання та наслідки). Подібні норми зазвичай:
- Вигоди: швидке підвищення мінімальних пенсій для тисяч пенсіонерів, зниження бідності серед непрацездатних; політичний імпульс «виконання обіцянок». Підвищення доходів пенсіонерів може дати тимчасовий попит на товари та послуги, що позитивно для малого бізнесу.
- Ризики: значне навантаження на державний бюджет — якщо «фактичний» показник в кілька разів вищий за затверджений у бюджеті, потреба у додаткових десятках або сотнях мільярдів гривень; ризик оперативного коригування бюджету в середині року або введення компенсуючих заходів (зрізання витрат, підвищення податків, запровадження зарплатних обмежень у держсекторі), що вже згадується в пояснювальній записці; адміністративні труднощі — чи змінюватимуть pensions щомісяця відповідно до опублікованого «фактичного» ПМ, чи встановлять правило перерахунку раз на рік; волатильність і непередбачуваність виплат.
- Втрати (хто й скільки заплатить): прямі бюджетні витрати — зменшення ресурсів на інші програми або соціальні ініціативи; непрямі витрати — тиск на платоспроможність місцевих бюджетів, ризики для інвестиційного клімату, якщо підвищення фінансується за рахунок фіскального тиску на бізнес.
Оцінка для основних груп. Для пенсіонерів — короткостроково значний плюс (зростання доходів, зниження бідності). Для малого та середнього бізнесу — здебільшого нейтрально або невеликий позитив через посилення купівельної спроможності клієнтів, але можливі побічні негативи, якщо уряд підвищить податки чи уріже програмні витрати, що підтримують МСП. Для великого бізнесу — ризики непрямі: можливі додаткові податки, рестрикції у держпідприємств (обмеження зарплат/премій) та загальне підвищення частки соціальних витрат у економіці.
Ризики корупції та зловживань. Формула «фактичного» прожиткового мінімуму дає простір для маніпуляцій: зміни методики розрахунку, вибір базових цін/товарів і періодичності оприлюднення можуть бути використані для гасіння бюджетних зобов’язань або навпаки — як інструмент політичного підкупу в період передвиборчих кампаній. Нестача прозорих, затверджених критеріїв моніторингу загрожує як недофінансуванням, так і раптовим «стрибком» витрат.
Прямі й непрямі витрати та часові рамки. Закон заплановано застосувати з 1 січня 2027 року; Кабмін має місяць на приведення актів у відповідність. На практиці це означає: якщо норма ухвалена пізно — бюджет 2027 має бути переглянутий або потрібні тимчасові механізми. Очікувані прямі витрати — значні, інакше держава не зможе виконати зобов’язання без скорочення інших видатків або додаткових доходів (податків, реструктуризацій, списань боргів, про які йдеться в записці).
Кого зачепить найбільше. Насамперед — непрацездатні особи, які отримують мінімальні пенсії (отримають вигоду). Далі — платники податків і отримувачі державних програм, які можуть зазнати урізань. Державні компанії та їх менеджмент підпадуть під запропоновані обмеження для фінансування заходу.
Підсумок — чи добре це для суспільства? Ідея — справедлива: якщо є реальне відставання виплат від реальних потреб, потрібно це виправляти. Однак у проєкті є суттєвий фіскальний ризик і нестача механізмів, які б зробили підвищення передбачуваним і сталим. Без чіткої методики розрахунку «фактичного» ПМ, без поетапного фінансування і без компенсаторів для бюджету це може призвести до різких перерозподілів у держвитратах і політичних маніпуляцій.
Поради — що робити вже зараз. По-перше, вимагати від ініціаторів і уряду публічного обґрунтування методики розрахунку фактичного ПМ і фінансового навантаження на бюджет на 3 роки. По-друге, добиватися поетапного підвищення (наприклад, 2–3 кроки протягом року) замість одномоментного «стрибка». По-третє, пропонувати захист для місцевих програм і МСП — чіткі компенсатори фінансування, щоб підвищення пенсій не вилетіло за рахунок підтримки бізнесу. Пенсіонерам і громадянам — перевірити свої нарахування, підготувати документи для можливого перерахунку і звертатися до депутатів з вимогою прозорої формули. По-четверте, громадським організаціям — наполягати на публічному макроекономічному розрахунку і незалежній експертизі.