Коротко і без зайвих слів: держава пропонує знизити базовий коефіцієнт при розрахунку мінімального податкового зобов’язання для земельних паїв, розташованих у зонах можливих бойових дій та на деокупованих територіях, які перебували в окупації п’ять і більше місяців. Також для таких ділянок не діятиме мінімальний «підлогу» 700/1400 грн/га.
Що саме хочуть змінити і навіщо: у підрозділ «Перехідні положення» Податкового кодексу вносять дві ключові поправки: по-перше, коефіцієнт «К», який впливає на мінімальне податкове зобов’язання, для зазначених земель знижується з поточного орієнтирного значення (0,057) до 0,025; по-друге, норми про мінімальний розмір податку (700 грн/га і 1400 грн/га для ріллі) не застосовуватимуться до цих ділянок. Мета — зменшити податковий тиск на товаровиробників, які працюють у надзвичайно ризикових умовах (руйнування, логістика, кадрові проблеми) і тим самим не допустити масових банкрутств і втрати сільськогосподарського виробництва на деокупованих та прифронтових територіях.
- Вигоди: реальне зниження мінімального податкового зобов’язання для фермерів та власників паїв у постраждалих районах; полегшення рестарту господарства на деокупованих землях; потенційна підтримка продовольчої безпеки і збереження робочих місць у громадах.
- Ризики і втрати: втрата частини надходжень до місцевих бюджетів (особливо громад, що мають багато таких паїв); ризик розширення пільги на землі, де фактично немає господарської діяльності; корупційні ризики при формуванні й оновленні «Переліку» територій (вплив на включення/виключення ділянок); зловживання — перерозподіл прав власності або фіктивні декларації, щоб отримати пільгу.
- Хто найбільше відчує зміни: позитивно — фермери та пайовики, які реально працюють або мають плани відновлення на деокупованих землях; великі агрохолдинги з широким земельним банком у таких районах теж отримають значну вигоду; негативно — місцеві бюджети, що втрачатимуть податкові надходження без гарантованої компенсації з держбюджету.
- Практичні проблеми впровадження: необхідність точної карти/переліку ділянок, доведення факту 5+ місяців окупації, ризик затримок у кадастрових і реєстраційних органах, збільшення перевірок і судових спорів між платниками та податковою.
Висновок (чи добре це для суспільства): сама ідея — точкова підтримка постраждалих агровиробників — логічна і соціально доцільна: вона може зберегти господарства і робочі місця. Однак реалізація містить помітні ризики: недоотримання місцевих доходів, можливість зловживань і складність адміністрування. Отже, переваги — помірні і значні для прямих бенефіціарів; системні «побічні ефекти» — середні й ті, що потребують жорсткого контролю.
Що робити вже зараз (поради): оформляйте і зберігайте всі документи, що підтверджують статус землі та період окупації; фіксуйте фактичний стан господарства (фото, акти руйнувань, логістичні проблеми); зверніться до місцевої ради/ОТГ, щоб з’ясувати чи буде компенсація доходів громади; бухгалтеріям — підготувати моделі перерахунку мінімального податку і запасні сценарії для перевірок; МСП і холдингам — перевірити реєстри земель, щоб убезпечити себе від спроб маніпуляцій з переліком; громадським організаціям — моніторити прозорість формування Переліку територій.