Емоційно: держава прагне перевести «повідомлення про виклик» з газет у цифрову епоху — але чи не перетвориться це на механізм формального позбавлення людей права на захист?
Що хочуть змінити і навіщо. Ініціатива виключає обов’язкову публікацію повісток у друкованих загальнодержавних ЗМІ та встановлює обов’язкову публікацію на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та, за потреби, на сайтах судів. Повідомлення вважається врученим з моменту публікації; публікація має бути пошуковою за прізвищем, номером кримінального провадження та номером справи. Для випадків спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження передбачені окремі правила: надсилання повісток за останнім відомим місцем, надсилання процесуальних документів захиснику, публікація в інтернеті, а також можливість розгляду в іноземців/осіб на окупованих територіях або тих, хто переданий як військовополонений, за відсутності (in absentia) за визначених умов. Закон набирає чинності через 6 місяців (з окремими винятками).
- Вигоди: скорочення витрат судів на друк і розміщення в газетах; швидша та централізована публікація; можливість для захисників і довірених осіб оперативно знаходити виклики; адаптація до реалій війни і великої кількості проваджень щодо осіб на окупованих територіях або в державах-агресорах.
- Ризики та втрати для прав людини: визнання факту повідомлення від моменту публікації робить «конструктивне вручення» простішим — люди, які реально не могли дізнатися про повістку (потенційно через окупацію, позбавлення доступу до інтернету або ув’язнення), автоматично втрачають можливість особисто реалізувати право на захист; ризик, що прокурор чи суд формально вважатимуть повідомлення належним, не маючи доказів реального доведення інформації до особи; підвищення ймовірності розглядів in absentia без реальної можливості захисту.
- Ризики для безпеки та приватності: публічне розміщення прізвищ і справ може наражати осіб (свідків, підозрюваних, їхніх родичів) на безпеку, стигматизацію або репутаційні втрати; для бізнесу — ризик публічного оголошення співробітника в розслідуванні з негативними наслідками для репутації та трудових відносин.
- Ризики зловживань і корупції: якщо відсутні чіткі технічні й процесуальні гарантії (логи публікацій, час і відповідальні особи), з’являється можливість маніпулювати датами публікацій або вибірково не публікувати/затримувати повідомлення; використання публікацій як інструмента тиску або для формального «закриття» питання про повідомлення без реального інформування особи.
- Економічні наслідки: короткострокова економія бюджетних коштів на друк, але додаткові витрати на якісні ІТ-рішення (пошук, безпека, журнал подій, доступність), а також на навчання персоналу судів і ОГП для коректної роботи з новою процедурою.
- Кого торкнеться: перш за все підозрювані і обвинувачені, що перебувають на тимчасово окупованих територіях або в країні-агресорі, військовополонені, їхні захисники, суди і Офіс Генерального прокурора, а також роботодавці та родичі таких осіб.
Висновок: сама ідея — перейти від застарілих друкованих публікацій до централізованих електронних — має сенс і є необхідною в сучасних реаліях. Але зміни несуть істотний ризик формального позбавлення права на захист, якщо не будуть впроваджені жорсткі процесуальні й технічні гарантії (докази спроб вручення, логи публікації, винятки для вразливих категорій, можливість повторного повідомлення при відсутності доступу до мережі тощо). Тобто — умовно корисно, але при високому ризику негативних для громадян наслідків без додаткових захисних механізмів.
Що робити вже зараз (поради для різних груп): громадянам і підозрюваним — тримати контактні дані (адреса, адвокат) в актуальному стані, мати призначеного захисника; захисникам — негайно налаштувати моніторинг сайтів ОГП і відповідних судів, вимагати від слідства документування всіх спроб вручення; органам влади (ОГП, суди) — підготувати робочі ІТ-модулі з журналами публікації, механізмом пошуку, резервним копіюванням і вимогами до доступності; парламентарям і правозахисникам — вимагати дописань про захист приватності, обов’язкові логи, перевірку реального доступу до публікацій та регулювання випадків, коли особа фізично не могла отримати інформацію; бізнесу — оновити внутрішні процедури кадрів і правової підтримки, щоб швидко реагувати на виклики співробітників.