Емоційно: здається, держава хоче пришвидшити продаж портів — але робить це шляхом значної відмови від конкуренції. Це може дати швидкий результат, але поставить під загрозу ринкову прозорість і інтереси малого і середнього бізнесу.
Що саме пропонують змінити і навіщо: покупець єдиного майнового комплексу (ЄМК) державного портового оператора після переходу права власності отримає право орендувати причали та земельні ділянки, на яких вони розташовані, на строк до 49 років без проведення аукціону. Аналогічно доповнюють перелік суб’єктів, які можуть отримувати державне майно без аукціону, включивши покупців ЄМК. Мета, заявлена автором — привести норми у відповідність до логіки приватизації, дати інвестору правову визначеність та стимулювати інвестиції в портову інфраструктуру.
- Вигоди: 1) Для покупця — довгострокова операційна стабільність, можливість планувати капітальні інвестиції (термін до 49 років); 2) Для державного бюджету — потенційне збільшення надходжень від орендних платежів та податків; 3) Можлива швидша реалізація приватизації й модернізація портів за рахунок приватних інвестицій.
- Ризики/Втрати: 1) Втрата конкуренції — усунення аукціону підвищує ризик недооцінки активу і «продажу в одні руки»; 2) Ризики корупції і кумівства при погодженні умов продажу й оренди без конкурентного механізму; 3) Посилення монопольного становища покупця, що може призвести до зростання тарифів для експортерів/імпортерів і витіснення МСП з перевалки; 4) Місцеві громади та місцева влада втрачають важелі впливу на розвиток прибережних земель; 5) Непередбачені прямі і непрямі витрати (контроль, аудит, судові спори, компенсації у разі зловживань) для держави та бізнесу; 6) Практичні проблеми імплементації — норми набирають чинності з дня після публікації, але Кабмін має 2 місяці на приведення правил у відповідність, отже період невизначеності і можливого «поспіху» при укладанні угод.
- Кого торкнеться найбільше: великі гравці логістики та перевалки (найбільше отримають вигоду); малі й середні оператори та судновласники (ризики втраченого доступу до причалів); місцеві громади та галузеві регулятори (зростає потреба контролю).
Оцінка: сам по собі механізм — зручний інструмент для залучення приватних інвестицій у порти. Але дозвіл на оренду без аукціону робить його занадто «вузьким» і ризикованим з точки зору публічних інтересів. Якщо не супроводжувати жорсткими прозорими умовами продажу, антикорупційними запобіжниками та механізмами контролю вартості — перевага переходить до великих інвесторів і потенційних змовників. Тому загалом — потенційна користь, але з високим ризиком шкоди суспільству й конкуренції (у підсумку оцінка переважно негативна за відсутності додаткових гарантій).
Практичні поради — що робити вже зараз: 1) підприємцям і МСП: активізуйте представництво інтересів — вимагайте прозорих правил доступу до причалів, клаузул невідчужуваності частини інфраструктури для доступу третіх осіб, тарифного регулювання; 2) місцевим радам і громадам: контролюйте умови приватизації, вимагайте екологічних і соціальних зобов’язань у договорі; 3) інвесторам/покупцям: готуйте комплексну інвестиційну модель з оцінкою ризиків, домагайтеся чітких механізмів захисту прав власника та гарантій неможливості одностороннього перегляду умов; 4) державним органам і депутатам: внести обов’язкові прозорі процедури оцінки вартості, антикорупційні положення, опубліковані умови приватизації й орендні ставки, механізми повернення активів у випадку невиконання інвестиційних зобов’язань; 5) усім зацікавленим: слідкувати за доопрацюванням в Комітеті, готувати зауваження й пропозиції до проєкту та вимагати публічних слухань.
Висновок: якщо закон приймуть без додаткових захисних механізмів — користь для швидкої приватизації буде перевищена ризиками для конкуренції, бюджету і місцевих інтересів. Зробити добре — можливо, але потрібно доповнювати норму обов’язковими прозорими гарантіями.