Коротко і чесно: ще один штаб — звучить корисно, але дуже швидко може перетворитися на додатковий прошарок влади з непрозорими повноваженнями та ресурсами. І коли в тексті вже рекомендують конкретну кандидатуру — це підвищує ризик політичного призначення, а не технічної координації.
Що хочуть змінити і навіщо. Ініціатива доручає Кабміну невідкладно створити «Координаційний штаб з координації координаційних штабів» для приведення до ладу великої мережі штабів і центрів, які створювалися під час війни при Президентові та Кабміні. Мета заявлена проста: зменшити дублювання, поліпшити обмін даними і узгодження дій під час криз (енергетика, регіони, реагування на атаки тощо). Одночасно проєкт рекомендує конкретного народного депутата на роль координатора — це вже політичний сигнал.
- Вигоди: потенційне скорочення дублювання робіт між різними штабами; єдиний канал комунікації — швидший обмін оперативною інформацією; можливість пріоритизації ресурсів у кризі; поліпшення планування і менше суперечливих вказівок для органів виконавчої влади.
- Ризики та втрати: концентрація повноважень у новому органі без чіткої легітимації і контролю — ризик політизації рішень; призначення конкретної особи в рекомендації підвищує корупційний і клієнтельний ризик; додатковий рівень бюрократії і затримки через погодження між штабами; непрозорість процедур, відсутність чітких мандатів і критеріїв взаємодії — джерело конфліктів між президентською та урядовою вертикалями.
- Фінансові наслідки (прямі/непрямі): хоча в папері заявлено «без додаткових видатків», на практиці створення штабу потребує персоналу, IT‑інтеграції, канцелярських і операційних витрат; непрямі витрати — витрачений час міністерств на погодження, що знижує оперативність; можливі витрати бізнесу на виконання нових координаційних вимог.
- Кого торкнеться найбільше: міністерства і відомства, місцева влада, енергетичні компанії, логістичні та інфраструктурні підприємства, волонтерські центри, громадські організації, великі інвестори, що взаємодіють зі штабами у кризі.
- Наслідки для МСП: короткостроково — мінімальні або позитивні (менше протилежних вказівок); середньо- та довгостроково — ризик додаткових адміністративних бар'єрів, якщо штаб почне видавати обов'язкові рекомендації/норми без урахування реального впливу на малий бізнес.
- Наслідки для великого бізнесу: може отримати зрозуміліший централізований контакт з держструктурами, але водночас підвищується ризик вибіркової підтримки або доступу до інформації для «своїх» компаній — корупційний ризик зростає.
- Ризики корупції та зловживань: непрозоре формування складу та повноважень, відсутність конкурсу на посаду координатора, необмежений доступ до даних та ресурсів, можливість перерозподілу допомоги/ресурсів за непрозорими критеріями.
- Коли і як запрацює на практиці: постановою штаб створюється з дня прийняття, але реальна діяльність — після видання положення Кабміну, набору персоналу, встановлення каналів комунікації й IT‑інтеграції. Це питання тижнів — місяців; у перехідний період можливі збої та подвоєння функцій.
Висновок. Ідея упорядкувати хаос координаційних органів має сенс: війна створила багато точок прийняття рішень, і їх слід синхронізувати. Але в нинішній формі ризики переважають — зокрема через рекомендацію конкретного депутата, відсутність прозорого мандата, механізму контролю і фінансування. Без чітких правил і прозорого відбору це шанс на новий центр впливу, а не на реальну ефективність.
Що робити вже зараз: вимагати від ініціаторів і Кабміну публічного положення про штаб (повноваження, термін дії, критерії прийняття рішень, підзвітність); наполягати на відкритому конкурсі на посаду координатора або тимчасовому неполітичному складі; прописати механізми аудиту та оприлюднення рішень; забезпечити захист даних і чітку зону відповідальності між Президентом і Кабміном. Бізнесу: фіксуйте офіційні вимоги і контакти, вимагайте письмових роз’яснень, готуйте правову позицію. Громадянському суспільству: слідкуйте за призначеннями, вимагайте публічного звіту кожні 30–60 днів.