Емоційно: держава хоче дати можливість віддати військові почесті тим, чиї тіла не знайдено — це питання честі, пам’яті та психологічного закриття для родин. Але формалізація ритуалів завжди несе й операційні та юридичні наслідки.
Що пропонують і навіщо: законопроєкт доповнює Статут гарнізонної та вартової служб новою нормою про «військовий прощальний ритуал» — урочисту процедуру на місці розміщення кенотафу для осіб, які захищали Україну і яких суд оголосив померлими. Встановлюється порядок (додаток 19): хто вирішує про проведення (родичі або, за їх відсутності, начальник гарнізону/керівник території/голова ОДА), хто організовує (начальник гарнізону або територіальний центр), склад почесного почту (сурмач, барабанщик, прощальна команда, салютна команда, прапороносна група), процедура вручення Прапора, салюти холостими патронами тощо. Для поліцейських витрати на такий ритуал закріплюються в межах бюджету Нацполіції. Набуття чинності — на день після опублікування; Кабмін і міністерства мають привести акти у відповідність протягом 3 місяців.
Вигоди / Ризики / Втрати:
- Вигоди: дає офіційну процедуру вшанування родинам без тіл; забезпечує уніфікований протокол, стабільність символіки (вручення Прапора); підвищує моральний комфорт суспільства і повагу до загиблих.
- Ризики: відсутність чіткої бюджетної статті на регулярні церемонії може створити тягар для військових частин і місцевих бюджетів; ризик довільних рішень, коли родичі відсутні (дискреція начальника гарнізону або голови ОДА); можливі конфлікти про пріоритети (хто отримає ритуал за дефіцитних ресурсів); ризик політизації чи використання церемоній у піар-цілях.
- Втрати / непрямі витрати: витрати на персонал, пересування, холості патрони, оркестр, охорону та логістику — ці ресурси вилучаються з бойового чи повсякденного навантаження підрозділів; місцева інфраструктура (складні погодні умови, віддалені кладовища) ускладнить організацію.
Кого це торкнеться: в першу чергу — родини осіб, оголошених судом померлими, місцеві гарнізони, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Нацполіція (за фінансуванням церемоній поліцейських). Малі бізнеси (послуги з облаштування меморіалів, квіткові) можуть отримати незначний прибуток; великий бізнес прямо не зачепить.
Коли та як запрацює на практиці: норма набирає чинності наступного дня після публікації, але реальна робота почнеться після приведення підзаконних актів (три місяці на адаптацію). Практична імплементація залежатиме від вказівок Міноборони, Мінветеранів, Нацполіції та місцевих ОДА.
Оцінка — добре чи погано: загалом ініціатива позитивна з гуманної точки зору: вона формалізує шану тим, кого неможливо поховати, і дає родинам державне визнання. Водночас без чіткої фінансової і правової рамки існують реальні ризики перевантаження військових частин, довільності рішень та непередбачених місцевих витрат. Тому закон — корисний, але потребує доповнень і гарантій.
Практичні поради — що робити вже зараз: підготовчі кроки для різних сторін: 1) для родин — зібрати пакети документів (рішення суду про оголошення померлим, документи, що підтверджують зв’язок з особою), звернутися до місцевого територіального центру або гарнізону з проханням про ритуал; 2) для місцевих адміністрацій та ОТГ — розробити прості алгоритми взаємодії з гарнізонами, передбачити у місцевих бюджетах мінімальні витрати; 3) для Міноборони та Мінветеранів — ввести чіткі критерії, протоколи і форму контролю, визначити джерела фінансування (або компенсаційні механізми) і межі дискреції; 4) для народних депутатів та громадських організацій — вимагати поправок, що усунуть ризики довільності і закріплять джерела фінансування; 5) для військових частин — планувати ротацію особового складу та запаси холостих патронів, погодити форму та процедури вручення прапора.
Якщо коротко: закон — гуманний і потрібний, але без бюджетних і процедурних гарантій він створить більше адміністративних проблем, ніж користі. Тож треба паралельно домагатися чітких підзаконних актів, порядку фінансування і механізмів контролю.