Нарешті — спрощення чи нові пастки? Проєкт обіцяє швидкі й дешеві процедури для малого бізнесу, але вводить механізми, які легко можна зловживати.
Що держава хоче змінити і чому. Ідея проста: виділити окрему «Книгу шосту» в Кодексі банкрутства для суб’єктів мікро- та малого підприємництва та встановити спрощене провадження з метою прискорення ліквідації або реструктуризації, зниження витрат і гармонізації з Директивою ЄС 2019/1023. Основні «важелі» у проєкті:
1) Хто підпадає — нові порогові критерії: мікропідприємства до 10 працівників і до еквівалента 2 млн євро річного доходу; малі — до 50 працівників і до еквівалента 10 млн євро.
2) Швидкість і простота — спрощене провадження: максимальний строк 180 днів від відкриття; обов’язкова електронна взаємодія; скорочені строки подачі і розгляду вимог кредиторів; обмежена судова касація (практично без касації, крім ключових рішень).
3) Фінансові умови — фіксована основна винагорода арбітражного керуючого (8 мінімалок для юросіб, 4 для ФОП) і обов’язкове авансування цієї суми; для кредитора — ставка судового збору за заяву про відкриття спрощеного провадження (5 прожиткових мінімумів).
4) Процесуальні новації — презумпція згоди: якщо належним чином повідомлений незабезпечений кредитор відсутній на зборах — вважається, що він підтримав план; зменшення класів у превентивній реструктуризації (лише два класи: забезпечені й незабезпечені) для мікро/малих; автоматизований відбір арбітражних керуючих; жорсткі вимоги до добросовісності боржника (перевірка активів, перетин кордону, судимість тощо).
5) Приватизація і державні підприємства — мораторій на початок банкрутства для держпідприємств після прийняття рішення про приватизацію: 12 місяців (24 місяці для великої приватизації) без права відкривати провадження; провадження, які вже на стадії розпорядження майном і щодо яких прийнято рішення про приватизацію, мають бути закриті; заборона запускати приватизацію підприємств, що перебувають у санації чи ліквідації.
Мета законопроєкту — зробити процедури доступнішими для дрібного бізнесу, скоротити навантаження на суди, пришвидшити висвітлення активів у приватизації та імплементувати європейські стандарти. Але як це працюватиме на практиці — залежить від деталей і від того, хто та як цими правилами скористається.
- Вигоди: для добросовісних ФОП і малих компаній — швидше списання старих боргів або швидша ліквідація; менші витрати на судові процедури і (можливо) нижчі витрати на керуючих завдяки фіксованим тарифам; оперативне повернення активів у ринок при приватизації; більша прогнозованість строків (180 днів).
- Ризики та зловживання: презумпція згоди та правило «хто не прийшов — підтримав» може системно обмежити захист пасивних кредиторів; відсутність касації знімає ще один рівень контролю; автоматизований відбір керуючих та обов’язкове авансування винагороди створюють поле для ренти/впливу; фіксовані тарифи можуть стимулювати «прохолодне» ведення справ (менше зусиль за фіксовану плату) або навпаки — змову з третіми особами щодо продажу активів.
- Втрати для кредиторів/бізнесу: забезпечені кредитори зберігають свої пріоритети, але незабезпечені можуть фактично втратити можливість реально оскаржувати визнані вимоги; великому бізнесу — важливі постачальники і фінансові кредитори — зростає ризик невчасного або формального задоволення претензій; приватизаційні обмеження відкладають процедури і можуть зробити держактиви «поза правовим полем» для кредиторів.
Висновок — добре чи погано? В загальному: компромісне, але небезпечне. Законопроєкт в цілому прагне корисних змін — доступності та швидкості для мікро- і малого бізнесу — і це позитивно. Проте низка процедурних нововведень (презумпції, обмежена судова ревізія, автоматизація вибору керуючих, мораторій при приватизації) створює значні ризики для кредиторів і відкриває можливості для зловживань. Якщо парламент і Кабмін не випрацюють сильні противаги (контроль добросовісності арбітражних керуючих, прозорі конкурси/аукціони, жорстший захист від фіктивних заяв), то вигоди малих приведуть до втрат великих і середніх кредиторів, а інколи — до корупційних схем.
Поради — що робити вже зараз. 1) Малому бізнесу: перевірити відповідність новим критеріям, підготувати повну фінансову звітність і документи (інвентаризація майна, перелік кредиторів) — щоб скористатися процедурою без ризику відмови. 2) Кредиторам (особливо незабезпеченим): відкоригувати договори, закріпити механізми оперативного повідомлення і присутності на зборах; орієнтуйтеся на більш активну позицію: подавайте заперечення в строки, вимагайте публічних аукціонів та прозорої оцінки активів. 3) Великому бізнесу і банкам: відпрацювати механізми захисту забезпечень, переглянути заставні договори та умови продажу забезпеченого майна. 4) Арбітражним керуючим: підготуватися до автоматизованого відбору, врегулювати питання авансування винагороди та публічної звітності. 5) Державі/органам приватизації: напрацювати суворі правила координації між приватизацією і банкрутством, протидіяти штучній «заморозці» справ і інструментам для виведення активів.
Зауважу: закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування, тому готуватися треба негайно — змінюватиметься реальна поведінка ринку вже у перші місяці після прийняття.