Коротко й емоційно: держава хоче перестати ховатися за «категоріями посад» і прямо назвати, хто з місцевих лідерів підпадає під антикорупційні статті та розслідування НАБУ — це серйозна, але суперечлива зміна.
Що саме пропонують і навіщо. Законопроєкт виписує у Кримінальному кодексі конкретні посади, які вважаються службовими особами, що займають «особливо відповідальне становище» (і можуть відповідати за статтю 368 про отримання неправомірної вигоди). Аналогічно змінюється КПК — перелік посад, щодо яких підслідні справи розслідує НАБУ, замінюється з посилання на «першу/другу категорію посад» на конкретні посади: голови обласних рад і їх заступники, міські голови (зокрема Києва, Севастополя, Сімферополя та міських голів обласних центрів), секретар Київради (як заступник міського голови) та заступники Севастопольського міського голови.
Мета, офіційно — усунути невизначеність після зміни підходів у Законі про службу в органах місцевого самоврядування (№3077) і зробити підслідність та суб’єктність кримінальної відповідальності зрозумілими без прив’язки до категорій посад.
- Вигоди: підвищується юридична ясність для правоохоронців і судів; усувається ризик «прогалин» у підслідності після реформи системи посад; посилюється відповідальність окремо визначених сильних гравців на місцях — це може стримувати корупцію на рівні облрад і великих міст.
- Ризики та зловживання: жорстко прописаний перелік може бути як надто вузьким (виключити впливових голів ОТГ або керівників важливих департаментів), так і інструментом політичного селекціонування — хто в списку, того можуть частіше «бити» НАБУ; відсутність механізму оновлення переліку створює ризик застарілої, нееластичної регламентації; в політичних кризах це посилює інструмент тиску на міських голів.
- Втрати/прямі й непрямі витрати: бюджетних витрат на реалізацію — майже немає, але зростуть слідчі і судові навантаження НАБУ та прокуратури; для бізнесу можливі короткострокові ризики нестабільності, якщо місцева влада опиниться під розслідуванням (зупинка рішень, блокування тендерів, кадрові зміни).
Хто і коли постраждає/виграє: перш за все — голови обласних рад і міські голови великих міст (їх зробили очевидними об'єктами відповідальності); громадяни потенційно виграють від більшої підзвітності місцевої влади, але ризик політизованих переслідувань може знизити довіру; МСП отримає кращі шанси на чесну конкуренцію у довгостроковій перспективі, але в короткому — ризик зриву контрактів; великий бізнес муситиме посилити комплаєнс і стратегію роботи з місцевою владою.
Висновок: сама ідея — зробити перелік посад прозорим і уникнути правових прогалин після реформи посад — загалом корисна. Але реалізація через жорсткий перелік має серйозні ризики: виключення важливих посад, політична інструменталізація НАБУ і підвищена нестабільність в управлінні містами. Тож результат — позитивний лише за умови доповнення механізмами оновлення переліку та гарантіями неполітизованого застосування закону.
Практичні поради — що робити вже зараз: переглядайте свої договори й взаємодію з місцевою владою: бізнесу — посилити комплаєнс (реєстрація рішень, договірні гарантії, протоколювання комунікацій); місцевим посадовцям — привести у порядок декларації, службову документацію і процедури тендерів; громадським організаціям — стежити за тим, щоб перелік не звужувався через підзаконні акти і вимагати прозорих критеріїв внесення/виключення посад із переліку; юристам — готувати шаблони захисту та оцінки ризиків для клієнтів.