Емоційно: ідея «простішого податкового життя» приваблива — але за нею ховаються складні ризики, які треба бачити одразу.
Що держава хоче змінити і навіщо. Пропонують у Податковому кодексі створити добровільний спеціальний режим «Вільна гривня»: учасник відкриває спеціальний рахунок у гривні, з залишку якого щомісяця автоматично списується фіскальний внесок (1–3% від балансу). Якщо кошти знімаються готівкою або переводяться поза систему — накладається разова «вихідна» сплата (5–8%). Учасники режиму вважатимуться такими, що виконали зобов’язання з податку на прибуток, ПДФО, ПДВ і військового збору щодо операцій у межах цього рахунку. Режим пропонують запустити як пілот на 36 місяців лише в Києві; КМУ має визначити техніку адміністрування й ставки, банкам делегується технічне списання, а частину функцій супроводу можуть тимчасово віддати недержавним організаціям за тендером.
Навіщо це роблять. Офіційно — щоб цифровізувати адміністрування, зменшити звітність і перевірки, детінізувати економіку, спонукати обіг грошей (накопичення підлягає оподаткуванню), розширити базу платників і швидко отримати додаткові надходження в бюджет Києва (50% надходжень пілоту направляються місту).
- Вигоди: простіше адміністрування для тих, хто заходить у режим; низькі операційні витрати для платників (без щомісячної звітності/перевірок у межах режиму); стимул до швидшого обігу коштів; потенційні додаткові міські доходи за сприятливого охоплення.
- Ризики: відтік податкової бази в неконтрольовані схеми (переводи на рахунки поза режимом, використання нерезидентів); арбітраж між режимами; масштабні можливості для ухилення якщо бізнес структурує операції поза «ВГ»; концентрація регуляторних повноважень у КМУ й делегування адміністрації пілоту недержавним структурам (тендери) — ризик фаворитизму і корупції; ризики для банків (технічні збої, спори про списання); питання AML і банківської таємниці при широкому доступі до автоматизованих реєстрів.
- Втрати/негативні наслідки: для бізнес-моделей із великими залишками (холдинги, експортноорієнтовані компанії, інвестиційні фонди) — значне додаткове навантаження; для держави — ризик тимчасового падіння доходів, якщо учасники комбінуватимуть режим з ухиленням; непрямі витрати — створення та захист ІТ-реєстрів, судові спори, витрати банків на реалізацію механізму.
Кого торкнеться найбільше. Учасники пілоту — юридичні та фізичні особи з податковою адресою в Києві; потенційні учасники з-за кордону (нерезиденти) технічно допускаються. Малий бізнес з великим обігом і низькими залишками може виграти; бізнес зі статичними великими залишками — програти. Держава отримає інструмент, але також — нові операційні та фіскальні ризики.
Як і коли це запрацює. Закон набирає чинності з дня опублікування; КМУ має у тримісячний строк прийняти підзаконні акти й щорічно (не пізніше ніж за 30 днів до року) фіксувати ставки в межах 1–3% та 5–8% (вихідна). Пілот стартує на 36 місяців для Києва, після чого КМУ готує звіт і ВР вирішує про масштабування.
Висновок. Ідея спрощення адміністрування й стимулу обігу — корисна як концепт, але в запропонованому вигляді пілот створює серйозні ризики: корупційне захоплення адміністрування (тендери, СРО), можливості арбітражу і відтоку бази, загрози для AML і конфіденційності, технічні і судові спори. Отже: користь можлива, але тільки за суворих гарантій прозорості, антимонопольних запобіжників, AML-контролю і жорстких правил доступу до реєстрів. Без цього пілот може стати «лазівкою» для оптимізації і ухилення, а не інструментом детінізації.
Поради — що робити вже зараз. по-перше, ретельно оцініть структуру готівкових/безготівкових залишків у бізнесі: якщо ви плануєте заходити — змоделюйте вплив щомісячного демереджу та вихідної сплати; по-друге, не переміщуйте кошти хаотично напередодні закону — це створює додаткові ризики і підозри; по-третє, банкам і платіжним операторам — оцінити технічні ризики списань і підготувати SLA та процедури оскарження; по-четверте, МСП — обговорити з вашим бухгалтером/юристом можливість розділення операційних рахунків (режим vs загальний) і налаштувати обіг так, щоб мінімізувати залишки; по-п’яте, громадянським і бізнес-асоціаціям — вимагати умов прозорих конкурсів для тимчасових делегувань, публічного доступу до методології розрахунків, чітких AML-процедур і незалежного аудиту результатів пілоту.