Коротко і по суті: держава хоче по-іншому прописати перелік фінансової інформації, яка може бути віднесена до державної таємниці — уточнити терміни (дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, грошові знаки), прибрати слово «валюта» і чіткіше вказати на операції з виготовлення, зберігання, перевезення і охорони грошей та цінних паперів.
Що саме пропонують змінити і навіщо: формально мета — привести статтю 8 Закону України «Про державну таємницю» у відповідність з сучасними нормативами Нацбанку та законом про дорогоцінні метали. Фактично законопроєкт дає Нацбанку (і супровідним держорганам) чіткі підстави вважати інформацію про виготовлення банкнот, операції з цінними паперами, державні запаси дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та грошових знаків інформацією з обмеженим доступом. При цьому із тексту вилучається слово «валюта», а «коштовне каміння» замінюється на «дорогоцінне каміння» — технічні правки, але з практичним ефектом на обсяги інформації, що може бути засекречена.
- Вигоди: дозволяє краще захищати технологічні та оперативні деталі виробництва та транспортування банкнот і цінних паперів; підвищує безпеку інкасації та державних запасів (менше ризиків підроблення, нападів та витоку планів логістики); узгоджує термінологію з іншими законами.
- Ризики та втрати для громадян: зростання закритості інформації про резерви й операції Нацбанку — менше прозорості, складніше контролювати рішення про емісію чи стан резервів; ризик обмеження доступу журналістів та суспільства до даних, що впливають на довіру до гривні та макростабільності.
- Наслідки для МСП і банківського сектору: для компаній, що займаються інкасацією, зберіганням і охороною цінностей — додаткові вимоги до доступу, конфіденційності, можливі витрати на допуски працівників; банки отримають формальні підстави вимагати більшу конфіденційність від підрядників; малі підприємства, що працюють із дорогоцінними металами, можуть зіткнутися з неочікуваними контролями й обмеженнями.
- Наслідки для великого бізнесу (ринок золота, імпортери/експортери цінностей): зменшення ринкової прозорості, ускладнення операцій, можливість приховування операцій державою під грифом «таємно»; потенційне зростання транзакційних ризиків і вартості страхування.
- Ризики корупції та зловживань: нова формулювання дає широке поле для класифікації інформації — без жорсткого визначення меж це може стати інструментом для приховування невдалих рішень, контрактів на охорону або закупівель; ризик фаворитизму при розподілі замовлень на охорону/перевезення.
- Прямі й непрямі витрати: додаткові витрати на внутрішні процедури доступу до таємної інформації, навчання персоналу, проходження допусків, підвищення вартості контрактів на інкасацію й охорону; непрямо — втрата довіри інвесторів і можливе підвищення ризикової премії для держави.
- Кого саме торкнеться: Нацбанк, СБУ, банки, компанії інкасації та охорони, підрядники з виготовлення/транспортування цінностей, ринок дорогоцінних металів і каміння, журналісти, громадськість, іноземні фінансові партнери.
- Коли і як запрацює: за проєктом — з дня, наступного за опублікуванням. Практичне застосування — негайно: Нацбанк у межах своїх повноважень зможе відносити відповідні відомості до таємних, а СБУ і служби безпеки партнерів реалізують доступи.
Висновок: з правової точки зору ініціатива має логіку — уточнює термінологію і формалізує захист критичних операцій Нацбанку. Але в умовах слабкого суспільного контролю та ризиків зловживань така норма більше схиляє баланс у бік секретності, ніж прозорості. Для безпеки — це плюс; для контролю і антикорупції — мінус.
Що робити вже зараз (поради): громадянам і журналістам — стежити за публікаціями Нацбанку і звертатися з інформаційними запитами, готуватися до оскаржень рішень про засекречення; банкам і компаніям з охорони/інкасації — перевірити договори і процедури конфіденційності, підготувати внутрішні політики доступу та навчання; бізнесу, який працює з дорогоцінними металами — документувати операції, мати юридичні висновки і план на випадок додаткових перевірок; депутатам і активістам — вимагати конкретних критеріїв і механізмів парламентського або громадського контролю над рішеннями про засекречення.
Пам’ятайте: закон виглядає технічно правочинним, але його реальна дія залежатиме від процедур та культури застосування.