Емоційно: державa намагається дати малому бізнесу швидкий вихід або шанс на порятунок без років судів і величезних витрат — звучить як полегшення, але поряд із цим приходить ризик, що «спрощення» може стати лазівкою для ухилення від відповідальності.
Що держава хоче змінити і навіщо. Ініціатива вводить дві спрощені процедури — спрощену санацію (реанімацію бізнесу) та спрощену ліквідацію — спеціально для суб’єктів мікро- та малого підприємництва. Мета: скоротити строки і витрати на провадження, узгодитися з рекомендаціями ЄС, полегшити реструктуризацію або швидке чисте припинення діяльності добросовісних малих підприємств. Критерії доступу жорстко прописані: робота не менше 3 років, відсутність зарплатних боргів, ліміти на загальні борги (≈2,5 млн грн для мікро, ≈5 млн грн для малого) і на кількість кредиторів (до 10/15). Провадження може ініціювати боржник або кредитор (за умови повідомлення й відзиву). Процедури короткі (санaція — до 12 місяців, ліквідація — до 6 місяців, можливе однократне подовження) і передбачають ряд особливостей: необов’язкова участь арбітражного керуючого за договором, пріоритет електронної взаємодії, мораторій на стягнення з моменту відкриття та обмеження на повторне відкриття спрощеної процедури для одного боржника частіше, ніж раз на три роки.
- Вигоди: дешевший і швидший механізм для добросовісних ММП відновити платоспроможність або припинити діяльність без великих витрат; зменшення судових навантажень; чіткі строки і державні шаблони документів (мінімізація процесуальних перепон).
- Ризики: ризик зловживань (приховане виведення активів власниками під час «спрощеної» процедури; створення механізму «домовлених» арбітражних керуючих); обмежена судова перевірка в касації для деяких ухвал послаблює контроль; потенційне зниження відшкодування для кредиторів (особливо небанківських, дрібних постачальників) через стислий термін та автоматичне списання невплачених вимог після закриття справи.
- Втрати / додаткові витрати: для кредиторів — швидке прийняття рішень, потреба у швидкому моніторингу і подачі заяв; для держави — витрати на розробку форм, навчання суддів і адміністраторів; для малого бізнесу — ризик втрати «великого» кредитного рейтингу та ускладнення доступу до банківських продуктів у майбутньому, якщо процедура використана неправильно.
Кому й коли це торкнеться. Перш за все — підприємців і юридичних осіб малого і мікробізнесу, що відповідають критеріям (працюють ≥3 роки, борги в межах лімітів, без зарплатних боргів). Також це стосується їхніх кредиторів (банки, постачальники, контрагенти), працівників (частково захищені), арбітражних керуючих і господарських судів. Закон набирає чинності наступного дня після публікації; Кабмін має протягом 3 місяців видати форми і привести ПРАВИЛА у відповідність — отже, практична реалізація почнеться через кілька місяців, але перші заяви можуть з’явитися відразу після набрання чинності.
Оцінка наслідків по групах:
Громадяни-працівники: захист трудових прав згаданий, але якщо підприємство піде у ліквідацію — працівники можуть опинитися серед кредиторів; будьте уважні до повідомлень від роботодавця.
Малі підприємства: загалом виграють — менші витрати, швидший розрив від «мертвого» бізнесу або шанс на відновлення. Але власникам треба діяти обережно: не виводьте активи, не створюйте зарплатні борги — інакше ризики кримінальної відповідальності та відшкодувань.
СМП (МСП) та великі бізнеси/банки: великі кредитори повинні адаптувати кредитні договори та внутрішні процеси моніторингу — скорочені строки і можливість швидкої ліквідації означають менший простір для переговорів; проте збережено права заставних кредиторів щодо забезпечення.
Ризики корупції і зловживань: ключовий вузький момент — необов’язкова участь арбітражного керуючого та можливість укладати договори напряму. Це створює ринок «платних» керуючих і стимул для домовленостей між боржником і керуючим. Посилений моніторинг, публічність інформації, прозорі реєстри і жорсткі правила відбору/контролю керуючих — критично необхідні.
Прямі і непрямі витрати: судова адміністрація і Мін’юст витратять ресурси на впровадження форм і інструкцій; кредитори — на оперативне реагування; підприємці — на супровід адвокатів/консультантів для підготовки планів санації або план-графіків ліквідації.
Чіткий висновок: загалом ініціатива позитивна для економіки — вона дає малому бізнесу інструмент швидко відновитися або цивілізовано піти з ринку з мінімальними витратами. Однак без сильної системи контролю, прозорих процедур призначення арбітражних керуючих, жорсткого розкриття інформації і уважного судового контролю ризик зловживань і небажаних втрат для кредиторів істотний. Тобто: добре для ММП у чистому вигляді, але потенційно шкідливо для кредиторів і ринку, якщо супровідні інститути не будуть підсилені.
Практичні поради: що робити вже зараз.
- Підприємцям (ММП): перевірте, чи відповідаєте ви критеріям (3 роки, відсутність зарплатних боргів, ліміти боргу/кредиторів). Зберіть податкову і фінзвітність за останні 3 роки, структуру власності, докази розсилки кредиторам — це значно скоротить час відкриття провадження. Не віддавайте активи і не переводьте рахунки: це виглядає як фіктивне банкрутство і карається. Розгляньте спрощену санацію на ранній стадії — вона дешевша за повну процедуру банкрутства.
- Кредиторам (банкам, постачальникам): відстежуйте контрагентів за внутрішніми ранніми сигналами (зміна поведінки платежів), готуйте швидко подавати вимоги і заперечення — строки короткі; увімкніть механізми моніторингу і внесіть у договори права на достроковий контроль/інформування.
- Арбітражним керуючим: підготуйте прозорі договори та шаблони звітності; працюйте над репутацією і відкритістю (публічний офіс, контактна інформація) — це стане конкурентною перевагою.
- Держава/влади: терміново оприлюднити примірні форми, затвердити прозорі правила відбору/контролю арбітражних керуючих, забезпечити електронну взаємодію і відкриті реєстри для зниження ризику корупції.