Нарешті крок у бік гуманізації — але з підводними каменями. Кабмін пропонує виключити зі Кримінального кодексу статтю 391 (криміналізація «злісної непокори» адміністрації установ виконання покарань) і одночасно переструктурувати дисциплінарні механізми в Кримінально-виконавчому кодексі та процесуальні процедури в КПК.
Що саме хочуть зробити і навіщо: держава прагне прибрати можливість перекваліфікації дисциплінарних проступків у кримінальні (виконати рекомендації ЄКПТ), обмежити практики одиночного тримання як «за радянськими лекалами», встановити чіткіший перелік дисциплінарних заходів і додати судовий контроль за переведенням засуджених із вільніших режимів до приміщень камерного типу. Крім того — уточнення прав засуджених на телефонні розмови й доступ до мережі Інтернет, заборона приміщення у карцер вагітних і осіб з інвалідністю 1-ї групи, термінові (24 год) розгляди клопотань судом тощо. Також пропонується закрити справи та переглянути вироки щодо осіб, караність за дії яких утворювалася статтею 391.
- Вигоди: зближення з європейськими стандартами захисту від нелюдського поводження; зняття кримінальної загрози за дисциплінарні порушення; посилення ролі суду при серйозних переведеннях; захист вразливих груп (вагітні, особи з інвалідністю); формалізація прав на зв'язок і Інтернет.
- Ризики: розширення застосування «приміщення до приміщення камерного типу» на термін від 3 місяців до 1 року може фактично збільшити тривалі ізоляційні практики для багатьох засуджених; 24‑годинний строк для суду створює ризики поспішних, формальних рішень або навпаки — навантаження й затримки через черги в судах; адміністративні комісії й надалі матимуть великий дискреційний простір — можливі тиски без належного моніторингу; перехідний етап (закриття проваджень, приведення вироків) створить судові та організаційні витрати, «швидкі» судові процедури можуть стати корупційною точкою впливу, якщо не буде прозорого моніторингу.
- Втрати / прямі та непрямі витрати: прямі бюджетні витрати невеликі (офіційно — без додаткового фінансування), але будуть непрямі: навантаження на місцеві суди, потреба в перекваліфікації рішень та інформаційних систем, витрати адміністрацій установ на оновлення правил внутрішнього розпорядку і навчання персоналу; можливі соціальні витрати у вигляді ескалації конфліктів у місцях позбавлення волі під час адаптації.
Кого це зачіпає: насамперед засуджених і їхні родини, адвокатів і правозахисні організації, адміністрації установ виконання покарань та місцеві суди; непрямо — компанії, що обслуговують установи (телеком, ІТ, логістика передач), але для бізнесу це невелика трансформація.
Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після публікації; Кабмін і Мін’юст мають три місяці на приведення підзаконних актів у відповідність. Практично: суди та в’язничні адміністрації почнуть застосовувати нові процедури відразу після опрацювання внутрішніх правил — перехідний період ризикує тривати місяці.
Висновок: у загальному — це позитивний крок для дотримання прав людини й приведення практик до європейських стандартів, але успіх залежатиме від деталізації процедур і нагляду. Якщо не посилити судовий контроль, моніторинг та прозорість — реформа може створити нові можливості для зловживань і довготривалої ізоляції під іншими назвами.
Поради — що робити вже зараз:
- Засудженим і родинам: звертатися до адміністрації й адвоката з вимогою переглянути рішення дисциплінарних комісій та, де потрібно, готувати клопотання до суду про перегляд вироків/статусів; збирати докази незаконного застосування стягнень.
- Адвокатам і правозахисникам: готувати шаблони клопотань та апеляцій, моніторити застосування 24‑годинних процедур, фіксувати випадки поспішних рішень; ініціювати громадський моніторинг і супровід справ, що підпадають під закриття.
- Адміністраціям установ: негайно оновити внутрішні правила, провести навчання персоналу, документувати дисциплінарні процеси та рішення дисциплінарних комісій, готуватися до інформування судів у визначені строки.
- Судовій владі: розробити внутрішні процедури для оперативного, але виваженого розгляду клопотань; передбачити стандарти мотивації рішень і протоколювання.
- Громадським організаціям і парламенту: наполягати на деталізації гарантій (межі строків ізоляції, незалежний моніторинг, заборона стягнень понад рекомендовані ЄКПТ строки) та контролювати виконання реформи.
Зверніть увагу на рішення щодо власних справ: переглянути вироки, підготувати клопотання, відстояти права.