Нарешті — крок у цифрове майбутнє, але з нюансами. Закон намагається законодавчо закріпити те, що давно роблять ІТ-системи: визнати «машиночитані» структуровані електронні документи як повноцінні юридичні акти без обов’язкової візуалізації та поставити їх у правове поле.
Що держава хоче змінити і навіщо. Основні зміни: (1) вводяться дефініції «структурований» та «неструктурований» електронний документ; (2) структуровані документи визнані оригіналами, візуальна форма для них не потрібна за умови відповідності форматам; (3) допускається використання електронної печатки юридичної особи (плюс відомості про уповноважену особу); (4) дозволяється створення структурованих документів без накладення е-підпису/печатки, якщо застосовані технічні засоби забезпечують достовірність походження та цілісність даних; (5) розширені методи перевірки цілісності — не лише через удосконалений/кваліфікований підпис/печатку, а й іншими засобами відповідно до вимог захисту інформації. Мета — гармонізація з eIDAS і стандартами ЄС (EN 16931, eFTI), спрощення е-інвойсингу та цифрового обміну у логістиці, зниження паперових процедур і трансакційних витрат.
Практичні наслідки, яких слід очікувати. Юридична сила структурованих XML/JSON-документів стане загальноприйнятою: ERП-генерований інвойс або e-ТТН без візуалізації може бути «оригіналом». Державні органи і великі платники ПДВ зможуть автоматизувати звірки і контроль. Однак закон відкриває потребу в нових технічних вимогах, стандартах форматів, сертифікації довірчих послуг і нагляду за провайдерами. Перехідна фаза: уряд має 3 місяці привести акти у відповідність — отже правила реалізації і деталізація вимог з’являться швидко.
- Вигоди: пришвидшення цифрових процесів, зниження паперу і ручної праці; зменшення витрат бізнесу та держсектора; краща інтеграція з ринком ЄС (полегшення експорту і співпраці); потенційне скорочення податкових розривів через автоматизовані звірки.
- Втрати / витрати: початкові інвестиції в софт, адаптацію ERП, сертифікацію, кібербезпеку; витрати малої фірми на перехід до структурованих форматів; можливі витрати на аудит і юридичний супровід.
- Риски для МСП: навантаження на IT та бухгалтерію, потреба в інтеграторах і сертифікованих довірчих послугах; короткострокове зростання витрат і залежність від постачальників рішень.
- Ризики для великого бізнесу: потреба інвестицій у відповідність стандартам, але водночас великі гравці швидше зекономлять; можливість технічної монополізації ринку довірчих послуг і платформ (позитив для тих, хто встиг адаптуватись).
- Ризики корупції та зловживань: концентрація ролі довірчих постачальників і сертифікаторів створює ризики лобіювання, непрозорого дозвільного режиму та захисту ключів; якщо регуляція і нагляд будуть слабкі — зловживання можливі.
- Кого торкнеться в першу чергу: державні органи, великі платники ПДВ, логістичні оператори, системні інтегратори, розробники ERP/EDI; потім — МСП і самозайняті особи, які працюють з електронними інвойсами/ТТН.
- Коли і як почне працювати: закон набирає чинності наступного дня після публікації; уряд має 3 місяці для підзаконних актів — отже базова юридична зміна буде швидкою, але технічні правила імплементації уточнюватимуться і вводитимуться поетапно.
Висновок. У цілому — крок правильний і необхідний для цифрової модернізації та інтеграції з ЄС. Проте позитивний ефект можливий лише за умов чітких технічних стандартів, доступного ринку довірчих послуг і сильного державного нагляду. Без цього закон ризикує стати джерелом додаткових витрат для МСП та майданчиком для концентрації ринкової влади й корупційних ризиків.
Що робити вже зараз (поради): для бізнесу — проаналізуйте поточні документообіг, складіть план переходу (формати, інтегратори, політики безпеки), домовтесь з постачальником ERP/EDI про оновлення; для МСП — почніть із невеликих пілотів з контрагентами, оцініть витрати на інтеграцію; для великих компаній — розробіть внутрішні політики щодо електронних печаток і авторизації уповноважених осіб; для держави та регуляторів — оперативно визначити стандарти форматів, режим акредитації довірчих послуг і механізми контролю; усім — інвестувати в кібербезпеку та резервні процедури для відновлення цілісності даних.