Коротко й емоційно: здається дрібниця — додати IBAN до тексту судового наказу, але наслідки можуть бути і корисними, і небезпечними одночасно.
Що хочуть змінити і навіщо: законопроєкт вносить невелику, але суттєву правку до Господарського та Цивільного процесуальних кодексів: у переліку обов’язкових даних судового наказу з’являються «реквізити рахунку (рахунків) стягувача». Ідея проста — дати боржнику можливість одразу перерахувати гроші на вказаний рахунок і тим самим виконати наказ без відкриття виконавчого провадження. Мета — пришвидшити стягнення, знизити навантаження на виконавців і зекономити державно-приватні кошти на виконавчих діях.
- Вигоди: простіше і швидше добровільне виконання — менше судових і виконавчих витрат, користь для кредиторів (швидший обіг коштів), МСП отримають ефективніший інструмент стягнення дрібних заборгованостей; для держави — потенційно менше навантаження на системи примусового виконання.
- Ризики і втрати: реквізити в судовому наказі — це публічна інформація: ризик витоку персональних або корпоративних банківських даних, соціальної інженерії, шахрайських дій; помилково вказаний рахунок може призвести до неправильного перерахування коштів і додаткових судових спорів; якщо суд не перевірятиме належність рахунку стягувачу, з’являється ризик маніпуляцій (надання чужих/фіктивних реквізитів), а також підвищена навантаженість на суди й реєстри у зв’язку з необхідністю виправляти помилки.
- Для кого це боляче/корисно: фізичні особи-кредитори отримають можливість швидше отримати гроші, але ризикують розкриттям рахунків; МСП — економія часу й грошей, великому бізнесу — зручність при масовому стягненні; боржники ризикують помилково сплатити не тій особі; державі — мінімальні прямі витрати, але непрямі витрати на адаптацію процесів і можливі судові спори.
- Корупційні ризики: помірні — прямий хабар «за вказівку рахунку» малоймовірний, але є ризики з боку недобросовісних сторін, які можуть подавати фальшиві реквізити або тиснути на канцелярію суду; відсутність чіткої процедури перевірки реквізиту посилює ці ризики.
- Прямі й непрямі витрати: прямі — практично відсутні (закон не вимагає додаткового фінансування), непрямі — оновлення судових форм у ЄРСР/Єдиній судовій системі, інструктаж суддів і персоналу, витрати сторін на врегулювання помилок у перший період застосування.
- Коли і як запрацює: норма набирає чинності наступного дня після опублікування; на практиці потрібні тижні-місяці для технічної адаптації (оновлення програм і шаблонів наказів, навчання працівників судів), отже в перехідний період можливі помилки та спори.
Висновок — добре це чи погано? Загалом ініціатива має практичний сенс: вона спрощує механізм добровільного виконання рішень і може знизити навантаження на систему примусового виконання. Але в поточному вигляді проєкт підсилює ризики випадкових або зловмисних помилок і створює питання захисту банківських та персональних даних. Тому оцінка — умовно позитивна за умови швидкого впровадження технічних й процесуальних запобіжників.
Що робити вже зараз (поради практично для всіх сторін): кредиторам — перед подаванням заяви переконайтеся, що рахунок актуальний, відкрийте окремий рахунок для отримання платежів за судовими справами або домовтесь про реквізити, які не розкривають зайвих персональних даних; завжди додавайте інструкцію «обов’язково зазначити номер справи у платіжному дорученні» та зберігайте банківські виписки; боржникам — перевіряйте реквізити через офіційні канали (повідомлення від банку, письмове підтвердження від стягувача або юриста) і не платіть на реквізити, вказані в наказі, без підтвердження належності; бізнесу (МСП) — оновіть внутрішні процедури, навчіть бухгалтерію, внесіть шаблони з обов’язковими реквізитами; юристам — підготуйте шаблони клопотань про додаткові заходи безпеки (наприклад, додати банківське підтвердження або вимогу вказувати платіжну примітку); судам — розробити внутрішню процедуру верифікації реквізитів або вказувати можливість платити через депозит суду, якщо є сумніви.