Емоційно: Це про людей, які віддали здоров’я за захист країни — і державу, яка намагається не залишити їх без грошей під час лікування.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Законопроєкт доповнює статтю 9-2 Закону про соцзахист військовослужбовців: якщо військовий отримав поранення, контузію, травму чи каліцтво під час виконання бойового завдання і перебуває у відпустці для лікування, то за ним зберігається виплата додаткової винагороди на період лікування у розмірах і порядку, які встановить Кабмін. На практиці це означає продовження виплат, які зараз прив’язуються до виконання бойових завдань (згадувана в пояснювальній записці сума — 30 000 грн на місяць), навіть коли боєць тимчасово не може нести службу через лікування.
Чому це робиться. Мета — забезпечити соціальну справедливість і захист сімей поранених, утримати матеріальну підтримку в період реабілітації, підвищити моральний і матеріальний статус поранених, уникнути ситуацій, коли боєць втрачає значну частину доходу саме під час лікування, спричиненого службою.
- Вигоди: поранені військові та їхні родини зберігають важливий джерело доходу під час лікування; підвищення довіри до держави та мотивації особового складу; чіткий моральний сигнал — винагорода не припиняється через лікування.
- Ризики та зловживання: розширення кола отримувачів без чіткої верифікації медичних і ситуативних підстав створює ризик шахрайства (наприклад, завищення причинності поранення бойовим завданням); якщо Кабмін не встановить прозорий порядок верифікації і контролю, можливі корупційні схеми при оформленні відпусток і призначенні виплат.
- Втрати / бюджетні наслідки: хоча пояснювальна записка стверджує, що додаткових видатків не потребує, в реальності збереження виплат протягом лікування збільшить навантаження на бюджет — особливо якщо врахувати великі потоки поранених під час тривалого воєнного стану; непрямі витрати — адміністративне переведення справ, додаткові перевірки, потреба в аудиту.
Кого торкнеться. Насамперед поранені, контузовані та травмовані військовослужбовці, які офіційно перебувають у відпустці для лікування; їхні сім’ї. Малі та середні підприємства безпосередньо не зачеплені; великий бізнес — теж опосередковано (через загальний бюджет і можливі зміни розподілу ресурсів).
Коли норми почнуть працювати. Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування; Кабмін має місяць на розроблення порядку виплат і приведення нормативних актів у відповідність. Тобто практична реалізація і початок виплат у новому порядку — орієнтовно в межах 1–2 місяців після публікації закону, залежно від якості і швидкості урядових регламентів.
Висновок: Ідея соціально правильна і допомагає пораненим — це позитивний крок із точки зору справедливості та морального зобов’язання держави. Проте користь значною мірою залежатиме від того, наскільки Кабмін і Міноборони сформують прозорий, медично обґрунтований та контрольований механізм верифікації та виплат. Без цього закон ризикує стати джерелом витрат і зловживань.
Поради — що робити вже зараз: для поранених і їхніх родин — зберігайте всі медичні документи, довідки про зв’язок травми з виконанням бойового завдання, службові накази; готуйтеся звертатися за підтвердженням права на виплату. Для Міноборони і Кабміну — розробити чіткі правила причинності, медичної експертизи та процедур звітності; запровадити незалежну перевірку і прозорий реєстр отримувачів. Для народних депутатів і громадських організацій — вимагати публічного розрахунку бюджетних витрат і антикорупційних запобіжників у супровідних актах. Для бізнесу — моніторити лише опосередковано, готуватися до можливого зростання податкового навантаження у майбутньому.
Загальна оцінка: позитивно з поправками на жорсткий контроль і прозорі процедури.