Емоційно: Держава пропонує платити по 50 000 грн щомісяця тим, хто повернувся з полону й одразу потрапив на тривале стаціонарне лікування. Звучить як потрібна допомога — але в реалі є нюанси, про які варто знати вже сьогодні.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Законопроєкт доповнює статтю 7 Закону про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок агресії: особам, які після звільнення з полону безперервно перебувають у стаціонарі понад 30 календарних днів через хворобу чи поранення, щомісяця платить додаткову допомогу 50 000 грн до закінчення періоду лікування. Виплата призупиняється при повідомленні про підозру у злочині проти основ нацбезпеки і припиняється назавжди у разі обвинувального вироку. Мета — вирівняти соціальний підхід (раніше таку виплату гарантували військовим) і допомогти цивільним, які страждали під час полону.
Чому це роблять. Офіційне пояснення — справедливість та соціальний захист: люди, які повертаються з полону з тяжкими хворобами (туберкульоз, гепатити, ВІЛ, складні поранення), потребують фінансів під час дорогої реабілітації. Політично це також підтвердження державної підтримки жертв агресії.
- Вигоди для громадян: пряме фінансове підсилення для потерпілих, можливість покрити додаткові витрати на лікування та реабілітацію, підвищення соціальної справедливості між військовими і цивільними.
- Втрати та прямі витрати: державні виплати — прямий бюджетний видаток. Наведена авторами цифра «мінімум 10 млн грн» — це лише старт; за великої кількості осіб сума може зрости до сотень мільйонів/мільярдів на рік. До цього додаються витрати на адміністрування, верифікацію, медичні експертизи.
- Непрямі витрати: навантаження на медичну систему (потреба у довідках, підтвердженнях), ризик затримок у наданні інших соціальних виплат через перерозподіл бюджетних ресурсів.
- Наслідки для МСП: слабкі — деякі приватні реабілітаційні заклади можуть отримати додаткових пацієнтів; приватні постачальники медпослуг і товарів для реабілітації можуть побачити підвищений попит. Але прямий фінансовий ефект для більшості МСП обмежений.
- Наслідки для великого бізнесу: мінімальні прямі наслідки; можливе опосередковане зростання попиту на спеціалізовані послуги (реабілітаційні центри, фармвиробники), а також політичні очікування щодо корпоративної соціальної відповідальності.
- Ризики корупції та зловживань: значні — фальсифікація медичних довідок, штучне подовження стаціонарного лікування, змова між закладами охорони здоров’я та тими, хто отримує виплати; ризик політичних або силових блокувань через норму про «припинення при підозрі». Відсутність чітких процедур перевірки підвищує такі ризики.
- Кого торкнеться: цивільні особи, яким встановлено факт позбавлення свободи під час агресії і які після звільнення безперервно перебувають у стаціонарі >30 днів. Не покривають тих, хто лікується амбулаторно або має перерви у стаціонарі.
- Коли і як запрацює на практиці: закон набирає чинності наступного дня після опублікування; Кабмін має місяць для нормативних актів. На практиці виплати почнуть після ухвалення порядку, включення коштів у бюджет або виділення з резервного фонду — реалістично це займе кілька тижнів–місяців. Якщо нормативи не готові, виплат не буде навіть після формального набрання чинності.
Короткий висновок: законопроєкт сам по собі — позитивна соціально орієнтована ініціатива: допомога потрібна й справедлива. Проте без чітких правил верифікації, прозорого адміністрування та адекватного бюджетного планування це може перетворитися на джерело значних бюджетних навантажень і корупційних ризиків. Тобто за ідеєю — добре; за виконанням — багато залежить від Кабміну і контролю.
Практичні поради: що робити вже зараз
1) Якщо ви або ваша близька людина підпадає під критерії: зберігайте всю медичну документацію, довідки з місць лікування, документи про звільнення з полону, записи переміщень між закладами. 2) Зверніться до уповноважених органів — Мінветеранів, омбудсмана, місцевих соцслужб — щоб уточнити процедури й строки. 3) Фіксуйте перебування в закладі: дати прийому і виписки, направлення, транспортні акти при перевезенні між установами. 4) Для громадських організацій: вимагайте від Кабміну прозорий порядок верифікації та механізми контролю, щоб унеможливити зловживання. 5) Для депутатів і медіа: тримати питання фінансування під контролем під час бюджетних процедур.