Коротко і чесно: це сигнал від парламенту — офіційно визнати, що проводити вибори під час воєнного стану неможливо. Емоційно: з одного боку — захист людей і державності; з іншого — великий виклик для демократії та контролю над владою.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Ініціатива формалізує позицію Верховної Ради перед міжнародними партнерами: організувати парламентські, президентські та місцеві вибори в умовах дії воєнного стану нібито юридично й фактично неможливо. Аргументи — безпека виборців і учасників процесу, унеможливлення рівного доступу до голосування (військові, ВПО, діаспора), загроза використання виборів у ворожій гібридній війні. Мета — отримати міжнародне розуміння і підтримку інституційного континуїтету влади й одночасно закласти політико-правові підстави для відтермінування виборів до стабілізації безпекової ситуації.
Практичні наслідки, які слід чекати: постанова набирає чинності з дня прийняття — отже парламент офіційно транслює позицію міжнародним партнерам; це послаблює тиск на термінові вибори і створює очікування, що вибори відкладуть до припинення боїв і скасування воєнного стану. На місцях — ризик збільшення ролі призначених або діючих органів влади, зростання адміністративної централізації та тимчасових процедур замість відкритих виборів. Для міжнародних спостерігачів і партнерів — запрошення до узгодження критеріїв і часових рамок майбутніх повоєнних виборів.
- Вигоди: 1) Короткострокова безпека — менше ризиків для життя виборців і спостерігачів; 2) Можливість зосередитись на обороні й відбудові інфраструктури, а не на виборчих кампаніях; 3) Єдина офіційна позиція перед партнерами, що знижує ризик міжнародних непорозумінь щодо легітимності влади під час війни.
- Ризики: 1) Посилення виконавської влади та політична монополія чинних посадовців; 2) Збільшення корупційних ризиків при призначеннях і розподілі ресурсів без виборчого контролю; 3) Втрата суспільної довіри, зростання протестів і політичної поляризації після закінчення війни; 4) Підрив політичної конкуренції і ослаблення партійних структур, особливо на місцях.
- Втрати для різних груп: Громадяни — втрата механізму оновлення влади і контролю; ВПО та діаспора — ризик тривалої маргіналізації їхнього голосу; МСП — невизначеність в питаннях місцевої політики, доступу до тендерів і дозволів; Великий бізнес — короткострокова стабільність, але підвищені ризики політичного лобізму і нерівного доступу до ринків.
Чіткий висновок: сама по собі декларація про неможливість виборів у період воєнного стану має раціональне підґрунтя з точки зору безпеки. Проте вона одночасно відкриває двері для довгострокових ризиків — посилення адміністративної влади, корупційних практик і втрати політичної підзвітності. Отже: необхідний баланс — визнати потребу в безпеці, але не дозволити безконтрольному продовженню мандатів і призначень без прозорих гарантій і часових обмежень.
Що робити вже зараз — практичні поради: громадянам — вимагати від депутатів і уряду чітких часових критеріїв відновлення виборів, прозорих правил призначень і публічного обліку рішень; фіксувати можливі зловживання та інформувати міжнародні місії; громадським організаціям — добиватися механізмів незалежного аудиту та моніторингу призначень; депутатам і місцевим лідерам — працювати над пакетом тимчасових гарантій (обмеження термінів дії тимчасових повноважень, прозорі процедури відбору посадових осіб, звітування перед парламентом); МСП — фіксувати ключові договори, диверсифікувати ризики і вимагати прозорих процедур публічних закупівель; великому бізнесу — закладати в ризик-менеджмент сценарії політичної невизначеності і працювати з міжнародними партнерами на прозорість правил гри. Наполягайте на документованих часових строках для переходу до виборів, незалежній міжнародній перевірці умов та механізмах захисту голосу військових і переміщених осіб.
Пам’ятайте: сам факт звернення — не вирок демократії, але він вимагає від суспільства і міжнародних партнерів компенсаційних гарантій прав і підзвітності.